Состояние современного физического воспитания в высших учебных заведениях

У студентському віці закінчується фізичне дозрівання організму. У цей час завершується формування співвідношення сили різних м'язових груп, яке є характерним для дорослих людей. Одночасно відбувається збільшення максимальних показників сили, швидкості рухів і інших показників, що свідчать про розвиток рухового апарату.

При складанні комплексів вправ у цей час особливу увагу звертають на загальноосвітній момент, який дозволяє студентам збагачувати свій руховий досвід, удосконялювати вміння керувати своїми рухами в будь-якому ритмі, з різною швидкістю та ступенем напруги, формувати й удосконалювати навички виконання окремих компонентів або закінчених рухових дій, розвивати координацію. Студенти повинні добре засвоїти техніку рухів при виконанні вправ, підвищити рівень гнучкості, зміцнити м'язову систему, створити базовий рівень витривалості тощо. Необхідно орієнтуватися на відносно прості вправи, не використовувати надвисокого темпу їх виконання: паузи між вправами повинні забезпечувати повноцінне відновлення.

Основним завданням фізичного виховання є постійне зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного й духовного розвитку студентів університету, розширення їхніх знань у галузі фізичної культури, необхідно допомогти студентам знайти оптимальний напрямок для задоволення їхньої потреби у фізичних навантаженнях.

У системі фізичного виховання студентів за останні десятиріччя відбулися значні зміни. Стосовно збереження здоров'я ефективність традиційних занять фізичною культурою низька. Традиційна система навчання, як правило, негативно позначається на стані здоров’я студентів. Перенавантаження функціональних систем, десинхроноз, зниження розумової і фізичної працездатності, виражена втома - ось неповний перелік результатів, характерних для стандартно-нормативної освітньої парадигми, враховуючи одне заняття на тиждень. Ситуація ускладнюється переходом на кредитно-модульну форму навчання, що припускає зменшення кількості годин, відведених на фізичне виховання, і переміщення їх у розряд самостійної роботи, що при несформованій мотивації до занять може проявитися в зниженні рухової активності студентів у цілому. Тому важливо формувати в студентів звички до систематичних занять. У цьому, на нашу думку, полягає значне підвищення ефективності процесу фізичного виховання студентів.

Встановлено, що тільки 48% студентів повною мірою задоволені організацією фізичного виховання у вищому навчальному закладі, 32% студентів не повною мірою задоволені заняттями, що є великим резервом в удосконаленні організації фізичного виховання. Крім того, частина студентів негативно ставляться до акдемічних занять.

Недосконала організація занять з фізичного виховання відбивається й на інтересі студентів до цих занять. Так, більшості студентів, в основному, подобаються проведені заняття, і вони намагаються не пропускати їх, деякі студенти цілком задоволені заняттями й регулярно їх відвідують. Водночас є студенти, звільнені від занять за станом здоров’я, частина студентів відвідують заняття час від часу (інколи). Таким чином, студенти не знаходять реалізації своїх оздоровчих, соціально-психологічних інтересів на заняттях, що є підставою для розроблення більш ефективної системи фізичного виховання.

Останнім часом постійно зростає число студентів із різноманітними відхиленнями в стані здоров'я, хронічними захворюваннями, різноманітного роду фізичним й психічним перенавантаженням, травмами. Більшість студентів оцінюють стан здоров’я як не зовсім добрий і поганий, так само як і фізичну підготовленість

Про недостатньо ефективну організацію занять із фізичного виховання свідчать відповіді студентів. Зокрема, їх не задовольняє спрямованість занять, їхній зміст, недостатнє або надмірне навантаження, відсутність музичного супроводу та інше.

Вищесказане дає підстави для реформування існуючої системи фізичного виховання, одним із компонентів якої є наповнюваність навчальних груп. Реально втілити цю вимогу студентів у межах існуючих положень можна тільки у випадку реорганізації фізичного виховання й більш чіткої диференціації студентів відповідно до їхнього рівня здоров'я та фізичної підготовленості, у процесі розподілу в основну, підготовчу, спеціальну медичні групи й відділення спортивного вдосконалення.

Результати соціологічних досліджень свідчать, що найбільш популярними в студентської молоді є фізичні вправи оздоровчо-рекреаційної спрямованості. Студенти надають перевагу різноманітним видам оздоровчої гімнастики (аеробіка - 19%, фітнес - 19%, шейпінг - 20%); заняттям у воді (плавання - 28%, аквафітнес - 17%); нетрадиційним видам (йога - 22%, східні одноборства - 15%); ігровим видам (баскетбол - 13%, волейбол - 10%); туризму й орієнтуванню - 22%. Приблизно однакове відсоткове співвідношення свідчить про різноспрямованість інтересів цієї вікової групи. Тому впровадження нових технологій у сферу фізичного виховання дозволить розширити діапазон засобів рухової активності, тим самим збільшити кількість тих, хто тренується, задовольняючи їхні потреби й інтереси. Але більшість студентів не в змозі самостійно скласти індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять. Серед причин, що перешкоджають цьому, виділяємо такі: незнання структури та змісту програми; відсутність знань про власний рівень фізичного стану і підготовленості; невизначені критерії ефективності фізкультурно- оздоровчих занять; невміння регулювати фізичне навантаження та відсутність бажання.

Пріоритет оздоровчо-рекреаційної діяльності пояснюємо особливим ефектом й неповторною можливістю значного підвищення загального рівня працездатності, переключення з одного виду діяльності на інший, що впливає на підвищення успішності й творчу активність студентів. Цьому сприяють різноманітні форми проведення занять, що передбачають зміни характеру й змісту фізичних вправ залежно від мотивів, інтересів і потреб студентів у фізкультурній активності.

Серед факторів здорового способу життя студенти використовують рухову активність, гігієнічні фактори, відмову від шкідливих звичок, раціональне харчування.

Практично всі визнають необхідність ведення здорового способу життя. В ієрархії цінностей студентів здоров’я перебуває у першій трійці. Серед життєвих обставин, які змогли б змусити респондентів змінити спосіб життя, називають такі екстремальні обставини, як тяжка хвороба, життєва криза, неуспішнсть у справах, іноді кохання.

Серед чинників підтримання імунітету студенти відзначають необхідність занять на відкритому повітрі, застосування в зимово-весняний період вітамінних препаратів.

На жаль, основна маса студентів не бачить сенсу в плануванні своєї життєдіяльності, її суворій регламентації. Багато з опитаних відчувають труднощі при формулюванні життєвих цілей.

Тому головним завданням викладача фізичного виховання є залучення якомога більшої кількості студентів до занять фізичними вправами, закрема фітнесом. Шляхи активізації інтересу молоді до фізкультури пропонуємо розглянути в цій праці.

Похожие работы