Страхование предпринимательских рисков

Головну роль відіграє ризикова функція тому,  що  страховий  ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування - надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам.

Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з настанням наслідків страхових подій.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів з пом'якшення страхового ризику.

Нагромадження зазначених у фонді коштів під час використання страхування на дожиття дозволяє реалізувати потребу громадян у страховому захисті досягнутого рівня життя. Але це можна вважати І змістом збереженої функції страхування.

Вияв контрольної функції полягає у цільовому формуванні й використанні коштів із страхового фонду. Ця функція немовби продовжує раніше названі специфічні функції страхування і проявляється одночасно в конкретних страхових операціях.

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків його прояву, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

Ризик - це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), з виникненням яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Закон України „Про страхування” визначає, що страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страхування і розмір ризику взаємопов'язані. Вимірювання ризику, його розподіл становлять сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких наприкінці організовується проведення страхування, вибір технічних прийомів.

Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві великі групи: страхові й не страхові(не включені в договір страхування). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору

Страхова компанія має постійно слідкувати за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти інформацію. Спираючись на одержані висновки про можливу динаміку розвитку, страховик робить його оцінку.

У міжнародній страховій практиці використовуються всілякі методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них: метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин і метод процентів. Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страховик може зробити лише довільну оцінку, що викликає з його професійної підготовки і досвіду та суб'єктивного погляду. Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками. До них відносяться балансова вартість об'єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, характер технологічного циклу тощо. При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надбавок (накидок) до тієї аналітичної бази, яка зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в промілях) від середнього ризикового типу.

У практиці діяльності страховика особливо важливо прогнозувати тарифну політику на основі прогнозування тенденцій розвитку  ризику.   

Загальний прогноз можемо звести до таких напрямків:

-    ризикові обставини, пов'язані з освоєнням нових видів сировини, заміни традиційних матеріалів новими (полімерними, композитними тощо)

-    ризикові обставини, зумовлені новими виробничими умовами в промисловості: введенням автоматизованих систем управління технологічними процесами, промислових роботів, роботизованих комплексів тощо;

-    ризикова ситуація, пов'язана із змінами в технології промислового цивільного будівництва, зокрема з освоєнням збірних модульних конструкцій, висотного блочного й краннопанельного домобудування тощо;

-    ризикові обставини, зумовлені впровадженням нових транспортних систем, яким властиве висока пропускна чи провізна здатність на різних шляхах сполучення.

Оцінюючи ризики настання збитків, доцільно розрізняти такі їх види: ризики, які можливо застрахувати; ризики, які неможливо застрахувати; допустимі й недопустимі ризики; технічний ризик страховика. Найбільш численну групу складають ризики які можна застрахувати. У зв'язку з цим зазначимо: страховий ризик може бути оцінено з погляду ймовірності настання страхового збитку, щоб встановити, чи є даний ризик страховим, необхідно застосувати такі критерії.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы