Современная языковая ситуация в Украине

І. Вступ

. . . Українська музика і поезія – найрозкішніша гілка на дереві народної творчості. . .

Анатолій Лугарський

Рідна материна мова. . . З цим святим поняттям переді мною постає у всій безмежній гамі звуків і кольорів моє місто, моя колиска з морем квітів, дерев і трав, у пташиних щебетах. Мова мого українського народу, яку не здатні зафіксувати словники. За те, щоб вільно розмовляти цією мовою загинули сотні тисяч людей. Вони боролись за незалежність довгий час, і ось досягли того, чого так палко бажали – наша країна є незалежною, а наша мова – державна. Усе нібито гаразд. Проте люди не цінують того, що у них є зараз, адже сучасна мовна ситуація в Україні є далеко не найкращою. Звісно ж нинішнє становище української мови й культури зумовлене тяжкою історичною спадщиною – століттями бездержавності, коли різні імперські режими послідовно проводили політику обмежень, переслідувань, заборон української мови, культури, а то й будь-яких форм українського національного життя. Проте багато залежить і від сучасних людей.

Почну з очевидного. А очевидним є те, що в Україні українська мова не є повноцінно присутньою у суспільному житті. Вона витіснена на периферію засобів масової інформації, з науковою і міською життів – за винятком міст Західної України. «Працездатність» української мови паралізується, а таким чином гальмується її внутрішній розвиток. виходячи з інтересів держави і державного будівництва, наявність власної мови є однією з вирішальних ознак повноцінної самостійної нації.

Тема наукової роботи є дуже актуальною, бо сьогодні чи не найбільше розхитують і знецінюють українську мову, - а з нею і святі поняття, - ЗМІ, тобто ті чинники, які покликані плекати мову. Деморалізуючий суржик і мовне безкультур'я, двомовність – усе це не сприяє поліпшенню мовної ситуації.

Отже, тема: сучасна мовна ситуація в Україні.

Мета: дослідити мовну ситуацію в Україні, розкрити основні її проблеми і двомовність, суржик, молодіжний сленг, українська мова у ЗМІ та у навчальних закладах.


ІІ. Основна частина

1. Суржик в українській мові

Немало хто вже й забуває, що стосовно мови суржик – перенесення назви одного предмета та явища на інше. У наш час це слово асоціюється, насамперед, із сумішшю елементів різних мов, конкретно в умовах України, - української та російської

Суржик – породження тривало доби бездержавного існування України, продукт зросійщувальних, асиміляційних потуг імперського режиму. Утім не можна не згадати й іншу причину поширення суржика. Цей диверсант – руйнач ще й тому що є вражаючі здобутки у своїй інформаційній діяльності, що заявився він у нашу мову як у мову такої нації, яка перебувала ще лише в процесі свого новітнього народження, становлення і розвитку. Та й сьогодні – з відомих історичних причин – українська нація ще недосформована. Нам, нашій нації ще належить входити і входити в силу, через що неважко спрогнозувати: боротьба з суржиком буде в нас і тяжкою, і довгою. Він зникне тоді, коли нація виросте.

Живучості суржика сприяє така українська риса як – комплекс малоросійства. На лихо він живе у дуже багатьох наших людях; що особливо прикро й особливо небезпечно – власне, у всіх нинішніх найвище посадовцях. Як стверджує поет з Ізюма Іван Міросаниченко: «Щиру мову солов'їну топче хто завгодно. Не любити Україну на сьогодні модно». А у такій атмосфері – вільнотно суржику. Паразитує він на комплексі малоросійства, неповноцінності, однією з прикмет якої і є підлягання іншій мові, іншій культурі, що її помилково вважають кращою, вищою.

Спадає на думку: суржик заганяє нас у глухий кут. Охоплюючи геть усі поверхи суспільства. Господарем нашої мовної ситуації є саме він.

Дійсно-бо, суржик – хвороба мови. Підстав для несприйняття суржика більш ніж достатньо. Тут є різні причини і варіанти. Є ті «суржиконосці», які свідомо витравлювали з себе природну україномовність, помилково вважаючи суржик, що на нього переходили, за російську мову; є зовсім мимовільні носії суржику, які вже засвоїли його як родовий спадок; є ті, які звертаються до суржикових форм тому, що просто не знають літературних форм, все ж оперують суржиком, аби не виділятися; є дуже багато тих, яких усе це цілковито не цікавить – саме оте «яка разниця».

Як відомо, повного збігу літературної і розмовної мов у жодному народі немає. Є діалектні варіації, але в нас в Україні, на першому плані – суржик. Те, що він хвороба, ненормальність, - очевидно, але це аж ніяк не стосується тих діалектних форм, які, навпаки, на відміну від суржика, слід протрактовувати як мовне багатство, як джерело живлення тієї чи іншої мови.

Так все-таки – що діяти з суржиком? Де ліки від цієї епідемії? Визнати його за другу мову? Заборонити? Але чи не найдотепніше висловився з цього приводу М. Вересень. У цьому разі, застеріг він, Україна виявилася б просто паралізованою, бо ж ні президент, ні міністри, ні інші посадовці, ні депутати не змогли б виконувати своїх важливих для суспільства функцій. Чому? Тому що, рахуючись із загальносуспільною вимогливістю, усі засіли б за вивченням нормативної літературної мови. Жарт за жартом, а кожному зрозуміло, що крім сфери ЗМІ та освіти, яким суржик має бути протипоказаний, жодні заборони неможливі.

То що, суржикізація триватиме? Ні, не триватиме – зупиниться, як тільки ми доможемося того, що курс державотворення буде, нарешті, у нас відрегульовано в тому напрямі, про який уже згадувалося, - у напрямі будівництва. , національної української держави, а сказавши інакше – нормальної української держави типового європейського зразка.

Отже, суржик, яким розмовляє з0начна частина України (десятки мільйонів) відходить від будь-якої літературної норми на 10%, а то й на чверть лексики! Звичайно, йдеться про літературну норму для розмовної мови, а не лише для писемної, де наше листування так само далеке від української класики, і не йдеться про особливості чи відмінності індивідуальні або функціональних стилів, діалектів і говорів, професійних чи інших подібних групових мовних підсистем, які цілком уживаються у понятті «національна мова» як внутрішні рушії її розвитку. Суржик руйнівний і таким рушієм бути просто не може.

1 2 3 4

Похожие работы