Судья как главный участник хозяйственного процесса

Суддя є учасником господарського процесу з особливим стату­сом - це головний учасник, який розв’язує спір, отже, його права і положення є повністю відмітними від прав і положення інших учасників.

ГПК України у ст. 19 «Суддя» встановлює, що суддею є посадова особа господарського суду і містить норму про визначен­ня статусу судді Законом України «Про господарські суди» та поло­женнями ГПК України. Слід зазначити, що цей Закон утратив чин­ність. Правовий статус судді господарського суду встановлено Зако­ном України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.

Згідно зі ст. 51 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції та законодавства України призна­чений чи обраний суддею, обіймає штатну суддівську посаду в од­ному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Всі судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Стаття 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» де­кларує незалежність суддів від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання у їх діяльності щодо здійснення правосуддя. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів Укра­їни, керуючись при цьому принципом верховенства права і не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебу­вають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Утручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забо­роняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом, у тому числі - кримінальну згідно зі ст. ст. 377-379 КК України.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується: особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення судочинства, визначеним процесуаль­ним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; окремим порядком фінансування та організацій­ного забезпечення діяльності судів, установленим законом; на­лежним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; функ­ціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; правом судді на відставку.

Усе це є реалізацією положень ст. 126 Конституції України, яка гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє впли­вати на суддів у будь-який спосіб.

Особливий статус судді втілено також у тому, що законодавство встановлює відповідальність за неповагу до судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України, учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження судді, або, при колегі­альному розгляді справи - головуючого судді, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку й утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановле­них у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Така відповідальність передбачена ст. 185-3 КАП України у вигляді адміністративного штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У контексті положень ст. 1853 КАП України неповагою до суду може бути також визнане злісне ухилення позивача, відпо­відача або експерта від явки в суд для участі у судовому засіданні, призначеному у господарській справі. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішуєть­ся господарським судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду господарської спра­ви оголошується перерва.

Основне право і, водночас, обов’язок судді, його соціальна функція передбачена в ст. 127 Конституції України, п. 1 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - це своєчасний, справедливий та безсторонній розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства, тобто - правосуддя.

У позовному провадженні господарських судів це виявляється, перш за все в розгляді суддею питання щодо позовної заяви, яка надійшла до суду: чи прийняти заяву до провадження і порушити справу (ст. ст. 61, 64 ГПК України), або ж повернути її (ст. 63 ГПК України) чи відмовити у її прийнятті (ст. 62 ГПК України). У гос­подарському суді апеляційної чи касаційної інстанції аналогічні дії колегія суддів учиняє щодо апеляційної чи, відповідно, каса­ційної скарги.

У разі прийняття позовної заяви до провадження суддя має право забезпечити позов одним із передбачених законом заходів (п. 10 ст

65, ст. ст. 66-67 ГПК України), призначає судове засі­дання у справі, які сам і проводить, при цьому, як уже було за­значено, учасники судового процесу, а також інші особи, присут­ні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати його розпорядження (ст. 74 ГПК України).

Суддя може відкладати судове засідання та оголошувати в ньо­му перерви (ст. 77 ГПК України), продовжувати строк розгляду справи за клопотанням сторони (ч. З ст. 69 ГПК України), визна­вати підставу пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та відновлювати пропущений строк (ст. 53 ГПК України), вирішувати питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов’язковою (п. 7 ст. 65 ГПК України), зупиняти і згодом поновлювати провадження у справі (ст. 79 ГПК України), витребувати докази, уповноважува­ти заінтересовану сторону на їх одержання (ст. 38, п. 4 ст. 65 ГПК України), проводити огляд та дослідження письмових та речових доказів у місті їх знаходження (ст. 39, п. 6 ст. 65 ГПК України), за­лучати до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог (ст. 27 ГПК України), залучати до участі у справі іншого від­повідача (ст. 24, п. 1 ст. 65 ГПК України), здійснювати заміну сто­рони її процесуальним правонаступником (ст. 25 ГГІК України), викликати для давання пояснень посадових осіб та інших праців­ників підприємств та організацій (ст. 30, п. 8 ст. 65 ГПК України), вимагати пояснень, у тому числі - письмових від усіх учасників справи (ч. 4 ст. 32 ГПК України), зобов’язувати сторони, інші під­приємства, установи, організації, державні й інші органи, їх по­садових осіб виконати певні дії, зокрема звірити розрахунки, про­вести огляд доказів у місці їх знаходження тощо (п. 4 ст. 65 ГПК України), призначати судову експертизу (ст. 41, п. 5 ст. 65 ГПК України), вирішує питання щодо прийняття до провадження зу­стрічного позову відповідача (ст. 60 ГПК України) і позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ч. 2 ст. 26 ГПК України), управнений провести розгляд справи безпосеред­ньо на підприємстві, в організації (п. 9 ст. 65 ГПК України), може не прийняти відмови від позову, зменшення розміру позовних ви­мог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законо­давству або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

Утім, у суді апеляційної інстанції суддя не може змінювати склад сторін і третіх осіб у справі (за винятком випадку процесу­ального правонаступництва), у суді касаційної інстанції - вчиня­ти будь-які дії, пов’язані з оцінкою доказів.

1 2