Судья как главный участник хозяйственного процесса
Суддя є учасником господарського процесу з особливим статусом - це головний учасник, який розв’язує спір, отже, його права і положення є повністю відмітними від прав і положення інших учасників.
ГПК України у ст. 19 «Суддя» встановлює, що суддею є посадова особа господарського суду і містить норму про визначення статусу судді Законом України «Про господарські суди» та положеннями ГПК України. Слід зазначити, що цей Закон утратив чинність. Правовий статус судді господарського суду встановлено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.
Згідно зі ст. 51 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції та законодавства України призначений чи обраний суддею, обіймає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Всі судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Стаття 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» декларує незалежність суддів від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання у їх діяльності щодо здійснення правосуддя. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права і не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Утручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом, у тому числі - кримінальну згідно зі ст. ст. 377-379 КК України.
Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується: особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; правом судді на відставку.
Усе це є реалізацією положень ст. 126 Конституції України, яка гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє впливати на суддів у будь-який спосіб.
Особливий статус судді втілено також у тому, що законодавство встановлює відповідальність за неповагу до судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні.
Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України, учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження судді, або, при колегіальному розгляді справи - головуючого судді, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку й утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Така відповідальність передбачена ст. 185-3 КАП України у вигляді адміністративного штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У контексті положень ст. 1853 КАП України неповагою до суду може бути також визнане злісне ухилення позивача, відповідача або експерта від явки в суд для участі у судовому засіданні, призначеному у господарській справі. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується господарським судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду господарської справи оголошується перерва.
Основне право і, водночас, обов’язок судді, його соціальна функція передбачена в ст. 127 Конституції України, п. 1 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - це своєчасний, справедливий та безсторонній розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства, тобто - правосуддя.
У позовному провадженні господарських судів це виявляється, перш за все в розгляді суддею питання щодо позовної заяви, яка надійшла до суду: чи прийняти заяву до провадження і порушити справу (ст. ст. 61, 64 ГПК України), або ж повернути її (ст. 63 ГПК України) чи відмовити у її прийнятті (ст. 62 ГПК України). У господарському суді апеляційної чи касаційної інстанції аналогічні дії колегія суддів учиняє щодо апеляційної чи, відповідно, касаційної скарги.
У разі прийняття позовної заяви до провадження суддя має право забезпечити позов одним із передбачених законом заходів (п. 10 ст
Суддя може відкладати судове засідання та оголошувати в ньому перерви (ст. 77 ГПК України), продовжувати строк розгляду справи за клопотанням сторони (ч. З ст. 69 ГПК України), визнавати підставу пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та відновлювати пропущений строк (ст. 53 ГПК України), вирішувати питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов’язковою (п. 7 ст. 65 ГПК України), зупиняти і згодом поновлювати провадження у справі (ст. 79 ГПК України), витребувати докази, уповноважувати заінтересовану сторону на їх одержання (ст. 38, п. 4 ст. 65 ГПК України), проводити огляд та дослідження письмових та речових доказів у місті їх знаходження (ст. 39, п. 6 ст. 65 ГПК України), залучати до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог (ст. 27 ГПК України), залучати до участі у справі іншого відповідача (ст. 24, п. 1 ст. 65 ГПК України), здійснювати заміну сторони її процесуальним правонаступником (ст. 25 ГГІК України), викликати для давання пояснень посадових осіб та інших працівників підприємств та організацій (ст. 30, п. 8 ст. 65 ГПК України), вимагати пояснень, у тому числі - письмових від усіх учасників справи (ч. 4 ст. 32 ГПК України), зобов’язувати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні й інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії, зокрема звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо (п. 4 ст. 65 ГПК України), призначати судову експертизу (ст. 41, п. 5 ст. 65 ГПК України), вирішує питання щодо прийняття до провадження зустрічного позову відповідача (ст. 60 ГПК України) і позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ч. 2 ст. 26 ГПК України), управнений провести розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації (п. 9 ст. 65 ГПК України), може не прийняти відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).
Утім, у суді апеляційної інстанції суддя не може змінювати склад сторін і третіх осіб у справі (за винятком випадку процесуального правонаступництва), у суді касаційної інстанції - вчиняти будь-які дії, пов’язані з оцінкою доказів.