Теория аномии

Поняття «аномія» виникло більше два­дцяти століть назад. Воно зустрічається ще в працях античних мислителів. Для Еврипіда воно символізувало жорстокість буття, закони якого людині непідвладні. Платон поняття «аномія» використовував для позначення анархії, безладу, беззаконня, безвір'я і не­справедливості. У Новий час поняття аномії ми знаходимо в роботах англійського історика XIX ст. Уїльяма Мебейрда, французького фі­лософа і соціолога XIX ст. Ж. М. Гюйо. У соці­ологію цей термін ввів видатний французький соціолог Еміль Дюркгейм, а пізніше істотно розвинув американський соціолог Роберт Мертон.

Аномія - це, передусім, відсутність зако­ну, організації, норм поведінки, їхня недос­татність. Крім того, аномію можна розуміти як ступінь розбіжності між декларованими соціа­льними приписами (в тому числі - й формаль­ними законами) й тим, як ці закони втілюються на практиці, як насправді існують сфери соціа­льного життя, що мають керуватися означеними приписами і законами. Соціальна аномія - це проблема, яка стосується кожного суб’єкта, що діє у соціумі, адже вона (у найбуденнішому розумінні) втілюється у звичці «обходити зако­ни», в оформленні цілої системи дієвих «пра­вил», що діють паралельно і розбіжно із офі­ційним законодавством. Як бачимо, це про­блема, вкрай актуальна для сучасних «пост­ радянських» суспільств, зокрема - для Украї­ни.

Чому ми підкреслюємо «пострадянськість» як своєрідний «спільний знаменник» низки аномічних суспільств? Е. Дюркгейм від­значав, що аномічні стани в суспільстві вини­кають особливо часто в умовах економічних криз і динамічних реформ. «У момент суспіль­ної дезорганізації, - вважає він, - чи буде во­на відбуватися через хворобливу кризу або, навпаки, в період сприятливих, але дуже рап­тових соціальних перетворень - суспільство виявляється тимчасово нездібним проявляти потрібну дію на людину»

Оформлю­ється соціально-культурна криза, яка у сучас­ному глобалізованому, інформатизованому суспільстві набуває ознак системності; визна­чальними рисами її, на наш погляд, є такі вза­ємопов’язані явища: змасовлення культури, розмивання соціальної та культурної ідентич­ності, знецінення загальнолюдських цінностей, панування деструктивних (з соціальної точки зору) правил, норм та приписів, соціальна аномія, тощо. Останні дві ознаки (з щойно пе­релічених нами) є не тільки взаємопов’я­заними, але й взаємопроникаючими: пануван­ня деструктивних соціальних норм та приписів є однією з ознак соціальної аномії.

Поняття аномії характеризує стан суспі­льства, при якому настають дезінтеграція і розпад системи норм, які гарантують громад­ський порядок (Е. Дюркгейм). Соціальна ано­мія свідчить про те, що норми соціальної по­ведінки серйозно порушені і ослаблені. Не ди­влячись на те, що аномія - атрибут кризового стану, і, беручи до уваги її негативний харак­тер, не можна її визначати як явище безумов­но деструктивне, адже аномія є, при доклад­ному її дослідженні, своєрідним «індикатором» «слабких місць» не тільки державної та пра­вової, але й соціально-культурної системи су­спільства. Визначивши подібні «слабкі місця», можна переходити до розробки стратегії необ­хідних соціальних трансформацій. Адже офо­рмлення аномічної норми свідчить, передусім, про те, що існуюча «офіційна» норма не від­повідає потребам суспільства, і її треба або корегувати у відповідності до цих потреб, або (у випадку, коли потреби викликані хворобли­вим станом суспільства) розпочинати «ліку­вання» «хворобливих місць» суспільного жит­тя. «Колишня ієрархія порушена, а нова не може відразу встановитися. Поки соціальні сили, надані самим собі, не прийдуть в стан рівноваги, відносна цінність їх не піддається обліку і, отже, на деякий час всяка регламен­тація виявляється неспроможною».

Звернемось до поняття соціальної дезор­ганізації. На думку американського соціолога Н. Смелзера, «соціальна дезорганізація» озна­чає стан суспільства, коли культурні цінності, норми і соціальні зв'язки відсутні або стають нестійкими. Це може відбуватися в результаті змішення релігійних, етнічних і расових груп, що мають різні релігійні погляди і проявляють вірність різноманітним ідеалам. Це може спо­стерігатися і при високому рівні міграції, що також приводить до неоднорідності і нестійко­сті соціальних зв'язків. Економічні перетворення різко загострюють вищезазна­чені процеси; також каталізаторами їх висту­пають такі характерні риси сучасного суспільс­тва, як глобалізація, інформатизація, мультикультурність тощо. Окремо слід підкреслити, що соціальна дезорганізація - характерна ри­са посттрансформаційних суспільств, одним з яких є сучасна Україна.

1 2

Похожие работы