Учет нормативных актов

В Україні забезпечується безкоштовний доступ користувачів до баз національного законодавства на офіційних порталах ВРУ, КМУ, інших органів державної влади, а також платний доступ до низки комерційних правових баз даних. Практикуючим юристам, іншим фахівцям у галузі права слід мати на увазі, що тексти НПА, розміщені в зазначених базах у мережі інтернет або компактних електронних носіях інформації, не є офіційними, а від так, можуть використовуватися виключно для довідкових цілей. Водночас у суддів немає підстав для відмови в прийняті та оцінюванні таких текстів як письмових доказів. Але за наявності в паперовому або електронному вигляді офіційного тексту НПА слід додавати до справи саме цей текст. [12]

У діяльності того чи іншого органу, установи можуть поєднуватися різні форми обліку законодавства, що взаємно доповнюють одна одну. Можливе, наприклад, ведення журнального обліку за хронологічним принципом разом із створенням предметно-галузевої картотеки або картковий облік і одночасне ведення контрольних текстів, актів чинного законодавства. Таке поєднання різних форм обліку сприяє підвищенню ефективності довідково-інформаційної служби у галузі законодавства.

Офіційним різновидом електронного обліку НПА є державний реєстр. Він утворюється компетентними з цього питання державними органами. [6]

 

2. 3. Державний реєстр.

В Україні згідно з Указом Президента України від 27 червня 1996р. запроваджено Єдиний державний реєстр НПА. Він являє собою автоматизовану систему збирання, нагромадження та опрацювання актів законодавства. Державний реєстр створено з метою забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації НПА та ведення їх державного обліку у межах інформаційного простору України, утворення фонду НПА і підтримання їх у контрольному стані, надання інформації щодо них, забезпечення доступності, гласності та відкритості правової інформації для користувачів.

До реєстру включаються чинні закони України, постанови ВРУ, укази та розпорядження ПУ, декрети, постанови та розпорядження КМУ, зареєстровані в Міністерстві юстицій Україні НПА міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, Національного банку України, міжнародні договори України, рішення та висновки Конституційного Суду України, а також НПА, видані до прийняття Акту проголошення незалежності України, що не втратили чинності, та не суперечать законодавству України.

Веденням державного реєстру займаються Міністерство юстицій України. Будь-яка юридична чи фізична особа може одержати копії еталонних текстів НПА з інформаційного фонду та реєстру на електронних чи паперових носіях. НПА, включені до реєстру, постійно підтримуються Міністерством юстицій України в контрольному стані з урахуванням усіх змін та доповнень.

Державні реєстри НПА з окремих питань господарської та управлінської діяльності можуть утворюватися також відповідними органами виконавчої влади. Так, наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 8 червня 2004р. затверджено Положення про Державний реєстр НПА з питань охорони праці. [11] 

 

ВИСНОВКИ

Чинне законодавство потрібно час від часу систематизувати, тобто впорядковувати. В результаті буде досягнута певна системність правових актів і юридичних норм. Без систематизації НПА неможливо удосконалити законодавство, привести його до певної системи, а недосконалість чи відсутність упорядкованості в нормативному матеріалі спричиняє недоліки у процесі правотворчості.

Систематизоване законодавство, комплексно регулюючи те чи інше коло суспільних відносин, робить доступнішим виявлення наявного нормативного матеріалу, спрощує дотримання і застосування правових приписів, дає змогу виявити проблеми в правовому регулюванні, забезпечує найповніше та найкомпактніше втілення ідей законодавця в нормативних актах.

Систематизація законодавства – це діяльність з упорядкування й удосконалення нормативного матеріалу шляхом його обробки і розміщення за класифікаційними критеріями, що обираються відповідно до тих завдань, які розв’язуються цією діяльністю. Вона сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та способів їх усунення, забезпечує зручність при реалізації прав громадян, можливість оперативного знаходження норм, їх правильного тлумачення.

Обов’язковою умовою систематизації є встановлення нормативності актів, так само як і відокремлення нормативних положень, що містяться в цих актах, від приписів і положень, які мають ненормативний характер і не підлягають систематизації.

Систематизація законодавства може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється компетентними органами, і приватною, такою, що проводиться особою або організацією з тих питань, які їх цікавлять.

Процес систематизації проходить ряд етапів на кожному з яких потрібно дотримуватися певних правил законодавчої техніки та загальнотеоретичних понять:

  1. Визначення обсягу нормативного матеріалу, який підлягає опрацюванню.
  2. Розташування вже відпрацьованого нормативного матеріалу у визначеному порядку, розчищення його від актів, що втратили силу.
  3. Видалення з чинних нормативних актів або їх частин тих норм, які в сучасних умовах уже не мають принципового значення.
  4. Розробка схеми систематичного збірника і розподіл згідно неї відпрацьованого нормативного матеріалу

Систематизація законодавства стала необхідною у зв’язку з накопиченням великої кількості розрізнених актів, більша кількість яких втратила силу, хоча формально акти не були скасовані, суперечливістю законів, виданих у різний час, та неузгодженістю термінології. Однак необхідно пам’ятати, що навіть за наявності збірників нормативних актів робота з систематизації повинна безупинно продовжуватися, оскільки законодавство розвивається.

Основними результатами процесу систематизації є:

  1. Правове регулювання широкого спектру НПА, врахування їх специфіки та особливостей упорядкування;
  2. Виключення або принаймні обмеження дублювання норм різними галузями законодавства;
  3. Усунення прогалин;
  4. Подолання колізій у законодавстві;
  5. Створення умов відповідної юридичної кваліфікації.  


ЛІТЕРАТУРА

  1. Теорія держави і права. Навчальний посібник. К. Г. Волинка – Київ, 2003
  2. Теорія держави і права. Підручник. О. Ф. Скакун – Харків, 2003
  3. Теорія держави і права. Академічний курс. О. В. Зайчук, Н
    М. Оніщенко – 2006
  4. Загальна теорія держави і права. М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авременко та ін. – Харків, 2011
  5. Теорія держави і права. А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. . Лисенков та ін. – 2003
  6. Теорія держави і права. Навчальний посібник. В. В. Сухонос – Суми, 2005
  7. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк та ін. – Харків, 2003
  8. До проблеми кодифікації українського права. Г. В. Журбелюк – 2005
  9. Кодифікація законодавства України: загальна характеристика, особливості, види. Підручник. Є. А. Гетьман – 2012
  10. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. Підручник. В. Ф. Сіренко, Н. М. Пархоменко, С. В. Бобровник та ін. – 2003
  11. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України. Підручник – 2004
  12. Загальна теорія держави і права. Підручник – 2008
  13. Юридична енциклопедія. Ю. С. Шемшученко та ін. – 1998
1 2 3 4 5