Уголовно-процессуальное право Украины

З другої чверті XVI ст. веде початок чеське медальне мистецтво.

На монетному дворі в Яхимові випускають медалі з композиціями на релігійні теми , портретами знатті і видатних історичних діячів . З другої половини XVI ст. . парадні медалі з алегоріями і портретними зображеннями правителі випускають придворні майстри імператора Рудольфа ІІ.

Особливо широке розповсюдження в Чехії отримали розписи в техніці сграфіто , принесені італійськими майстрами . Ними прикрашались фасади і інтер’єри будинків. Грандіозністю задуму відрізняється сграфіто , що покриває стіни внутрішнього двору замку в Літомишлі. Деякі з них створюють знамениті роботи італійських майстрів , в тому чилі й розписи так званих станц в Ватиканському дворах в Римі , виконанні Рафаелем і його школою. Багаті декоративні композиції в техніці сграфіто іноді покривали фасади будівель цілком і включали епізоди з біблійних розповідей і античної міфології,забражених чеських історичних деталей , батальних сцен , фігури тварин і птахів , написи.

Отримав розвиток і фресковий живопис. Ефектні ілюзіоністичні розписи з архітектурними мотивами в залах замку в Гельче.

В кінці XVI-XVII ст. . в Чехії розповсюджувалась декоративна пластика. Виділяється декор із стуко в павільйоні замку Йінджихув- Градці , для якого характерні співвідношення багатої літнини з теракотовими скульптурними гротесками.

В декоративно – прикладному мистецтві в XVI ст. . утверджуються світській початок. З”являються нові , ренесансні види мистецтва . На межі XVI-XVII ст. . коли двір Рудольфа ІІ стає величним європейським центром , настає доба розквіту декоративно – прикладного мистецтва Чехії. Високого рівня досягає ювелірна справа і різьба по каменю. Видатним ювелірним виробом рудольфських майстрів є прикрашена дорогоцінним камінням корона Рудольфа ІІ . високого рівня досягли і вироби з кованого заліза. В розвитку скловиробництва важливим є творчість придворного майстра К. Лемана , що очолював майстерню гліптики в Празі. Створена ним техніка різьби по склі збагатила художні можливості скельних майстрів. Широкою знаменитістю користувалась так звана чаша Лемана , підписана його іменем , з гравіювальними зображеннями алегоричних фігур. З другої половини XVII ст. . було винайдено кільцеізвісткове „ меловоє” скло , що допускало глибоке гранування , вироби чеських майстрів отримали широке розповсюдження в країнах Європи. Співвідношення особливостей нового матеріалу з технікою різьби Лемана виявило своєрідність чеського скла доби бароко [19,ст. .  298].

Ідеї гуманізму проникли в Чехію в другій половині XIV ст. Цьому сприяли високий рівень політичного, економічного та культурного розвитку країни, заснування в Празі першого у Середній Європі університету (1348), діяльність чеських гуманістів, що навчались в університетах Європи і передусім в Італії. Між гуманістами Чехії та інших країн існували тісні зв'язки. У 1356 р. у Празі побував Ф. Петрарка, який знайшов тут однодумців і друзів, а потім листувався з деякими з них (наприклад, з Яном зі Стршеди 1310-1380). Автор відомої, написаної [389] по-латинськи «Чеської історії» (1458) італійський гуманіст Енеас Сільвіус Пікколоміні (1405-1464) приїздив у Чехію з дипломатичною місією і мав тут друзів серед культурних діячів. Чеський гуманіст Ржегорж Грубий (помер близько 1514 р. ) переклав чеською мовою «Похвальне слово Глупоті» Еразма Роттердамського, а його син Зігмунд Грубий з Єлені (1497-1554) підтримував зв'язки з великим голландським гуманістом. Твори окремих італійських гуманістів користувалися популярністю в Чехії, чеському читачеві відомі були «Божественна комедія» Данте, «Декамерон» Боккаччо та ін

Особливого поширення гуманістична освіта та ідеали ренесансного гуманізму набули в чеській літературі та мистецтві з кінця XV ст. Великий відгомін у Чехії, як і в Німеччині, знайшли ідеали західноєвропейського гуманізму, пов'язані з Реформацією. Ця особливість суспільного і культурного процесу в Чехії позначилась і на чеській літературі цього періоду - увесь літературний процес в країні перебував під впливом видатного чеського патріота і ідеолога

Реформації Яна Гуса.

Ян Гус. Народився Ян Гус (1371 -1415) на півдні Чехії, в селі Гусинець, у селянській родині. Освіту здобув у Кардовому університеті у Празі. Завдяки таланту, пильності, наполегливості він зумів перебороти труднощі напівголодного існування і здобути ступінь магістра. Згодом Ян Гус став професором, обирався ректором університету. З викладацькою діяльністю пов'язані й перші твори Яна Гуса, написані латинською мовою і присвячені теологічним питанням. Визначну роль у діяльності Яна Гуса відіграло призначення його у 1402 р. проповідником Вифлеємської каплиці у Празі. На проповіді Гуса, які виголошувались [390] чеською мовою, збиралась масова аудиторія - селяни, ремісники, шляхта. Спілкування з широкими верствами міського і сільського населення дало змогу Яну Гусу не лише пізнавати соціальні проблеми оточуючого життя, а й впливати на нього своїми проповідями, в яких він викривав пороки католицького духовенства, вимагав корінної реформи церкви, виступав проти німецького засилля в Чехії.

Ідеї Гуса, які носили радикальний, революційний характер, через його проповіді проникали у свідомість простого народу. Ця обставина особливо непокоїла католицьку церкву, яка вбачала в діяльності Гуса, в розповсюдженні його вчення загрозу пануючим порядкам, феодально-католицькій ідеології, церковним устоям. Незважаючи на переслідування з боку верхівки католицького духовенства, Гус продовжував відстоювати свої ідеї. Він не побоявся стати на захист вчення англійського реформатора Джона Уїкліфа, твори якого, за розпорядженням празького архієпископа, були спалені як єретичні. Він викривав лихварство, розпусту і зажерливість католицьких священиків та монахів, які здирали останню сорочку з простолюдина. «Покайтеся, грабіжники бідних людей, вбивці, злодії, святотатці,- говорив Ян Гус, звертаючись до католицького кліру,- Той, хто обманює бідняка,- кривава людина, хто забирає хліб, добутий в поті чола, винний стільки, скільки вбивця ближнього свого».

Ян Гус посягнув і-на авторитет самого папи римського, критикуючи практику продажі за гроші церковних посад. Гостро виступав Ян Гус проти великих земельних володінь католицької церкви, яка перетворилася на феодала, перестала бути духовним пастирем, її ієрархи піклувалися лише про свій гаманець. «Звичайно корінь всього зла,- говорив Ян Гус,- любов до грошей. Церковні пастирі замість того, щоб оберігати свої стада, «безбожно стрижуть вовну» з християнських овець». В очах католицького духовенства Ян Гус перетворився в небезпечного ворога, і в 1410 р. його було відлучено від церкви. У 1412 р. після публічного виступу Гуса з гострою критикою на адресу римського папи і високих церковних ієрархів у Чехії, які через своїх агентів почали продажу індульгенцій на відпущення гріхів, папа римський прокляв його. Мислитель змушений був покинути Прагу. У 1412- 1414 pp. він перебуває в Південній Чехії, де продовжує літературну і проповідницьку діяльність.

Восени 1414 р. Ян Гус поїхав у Констанцу, де на соборі католицької церкви сподівався захистити своє вчення.

Нескореність Яна Гуса, непохитність його віри у справедливість своїх ідей викликала ненависть і страх отців собору. Усі їхні спроби схилити Гуса до зречення від свого вчення закінчилися поразкою. Незважаючи на охоронну грамоту імператора Сигізмунда І, Гус був ув'язнений і засуджений собором як єретик. Всі твори мислителя були спалені на його очах, а 6 липня 1415 р. сам він загинув на вогнищі папської інквізиції.

Незабутній образ Яна Гуса, який мужньо відстоював справу свого життя перед верхівкою католицького духовенства на соборі, створив у своїй поемі «Єретик» Т. Г. Шевченко:

. . . Мов кедр серед поля

Ливанського,- у кайданах

Стояв Гус перед ними!

І окинув нечестивих

Орліма очима.

Затрусились, побіліли,

Мовчки озирали

Мученика. . .

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные