Засекречивания информации
4. Міжнародні передачі таємної інформації
Окремим аспектом забезпечення режиму секретності інформації, що належить до державної таємниці, є встановлення особливих правил передачі такої інформації іншим державам.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про державну таємницю», секретна інформація до скасування рішення про віднесення її до державної таємниці і матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового мотивованого розпорядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.
Основною складністю при цьому є вирішення питань забезпечення режиму секретності інформації на території іншої держави. Як правило, практика знає два шляхи виконання такого завдання.
По-перше, іноді застосовується процедура, за допомогою якої визначають відповідність ступенів секретності інформації в різних державах, і відповідно інша держава забезпечує захист переданої їй секретної інформації за її національним законодавством режимами секретності. Наприклад, за ст. 3 Закону «Про державну таємницю», передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом.
По-друге, безпосередньо міжнародним договором можуть визначатися правовий режим обмеження доступу та особливі вимоги до захисту інформації з певним ступенем секретності. В такому разі держава, якій передано секретну інформацію, забезпечує її захист відповідно до режиму обмеження доступу, визначеного нормами міжнародного договору, які можуть відрізнятися від тих, що передбачені національним законодавством.
Так. згідно з угодою між Україною і Французькою Республікою (про взаємну охорону таємної інформації та матеріалів - ст. 1), застосовуються терміни «таємна інформація та матеріали», під якими розуміють інформацію та матеріали будь-якого характеру, яким був присвоєний ступінь секретності, зазначений у цій Угоді, і які в інтересах національної безпеки відповідно до національного законодавства сторін підлягають охороні від одного з таких випадків:
- компрометації, знищення, нецільового використання, крадежу, розголошення або втрати таємної інформації та матеріалів;
- доступу до такої таємної інформації та матеріалів будь-якої особи, що не має допуску.
При цьому "таємна інформація" визначається як "будь-яка інформація, зміст якої є таємним, незалежно від форми, у якій вона подана, та способу її передачі", що відповідає українському визначенню "секретна інформація". Поняття "таємні матеріали", визначені як "будь-які носії інформації, незалежно від їх виду, зокрема, будь-який документ або виріб, на/в яких таємна інформація записана чи розміщена, не порушуючи їх фізичних ознак", фактично відповідає українському термін "матеріальні носії інформації".
А от відповідно до угоди між Україною і Німеччиною поняття таємної інформації розглядається в комплексі і визначається (про взаємний захист таємної інформації - ст. 1): "Таємною інформацією у розумінні цієї Угоди є факти, об'єкти або відомості незалежно від форми їх представлення, які в державних інтересах підлягають збереженню в таємниці. Зокрема, це інформація у будь-якій формі, а також будь-які документи, вироби, речовини або фізичні поля, на/в яких інформація міститься або може бути записана, і які в інтересах національної безпеки Сторін, згідно з їх чинним законодавством, підлягають захисту від несанкціонованого доступу і засекречені відповідним чином. Таємній інформації державним органом або за його розпорядженням надається ступінь секретності, що відповідає необхідному рівню захисту. Сюди також включається таємна інформація, створена організаціями сторін у рамках співробітництва та засекречена на основі чинного законодавства сторін та відповідно до критеріїв цієї Угоди. "
Використана література
- Основи правознавства: підручник для 9 класу середньої загальноосвітньої школи За ред. І. Б. Усенка. — Київ; Ірпінь; ВТФ «Перун», — 416 с. : 1 л.
- Наровлянський О. Д. Основи правознавства: Експериментальний підручник для 9 класу загальноосвітніх шкіл. — Київ: Магістр-S, — 320 с.
- Головченко В. В. , Неліп Г. І
- Бездітько Б. М. , Магдик О. О. Перевір свої знання з правознавства. — Полтава, 2005. - 15с.
- На терезах Феміди: Посібник з питань формування правової культури школярів. — Хмельницький: 2006. — 43 с.
- Основи держави і права: Навчальний посібник / С. Д. Гусарєв, Р. А. Калюжний, А. М. Колодій та ін. : За ред. А. М. Колодія, А. Ю. Олійника. — Київ: Либідь, 2007. — 208 с.
- Михайленко О. Р. Основи правознавства: Посібник. 9 клас. — Київ: ВЦ «Академія», 2007. - 256с.