Засекречивания информации

4. Міжнародні передачі таємної інформації

Окремим аспектом забезпечення режиму секретності інформації, що належить до державної таємниці, є встановлення особливих правил передачі такої інформації іншим державам.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про державну таємницю», секретна інформація до скасування рішення про віднесення її до державної таємниці і матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового мотивованого роз­порядження Президента України з урахуванням необхідності забезпе­чення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради на­ціональної безпеки і оборони України.

Основною складністю при цьому є вирішення питань забезпечен­ня режиму секретності інформації на території іншої держави. Як пра­вило, практика знає два шляхи виконання такого завдання.

По-перше, іноді застосовується процедура, за допомогою якої ви­значають відповідність ступенів секретності інформації в різних державах, і відповідно інша держава забезпечує захист переданої їй се­кретної інформації за її національним законодавством режимами се­кретності. Наприклад, за ст.  3 Закону «Про державну таємницю», пе­редані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держа­ви чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаче­ному цим Законом.

По-друге, безпосередньо міжнародним договором можуть визна­чатися правовий режим обмеження доступу та особливі вимоги до за­хисту інформації з певним ступенем секретності. В такому разі держа­ва, якій передано секретну інформацію, забезпечує її захист відповід­но до режиму обмеження доступу, визначеного нормами міжнарод­ного договору, які можуть відрізнятися від тих, що передбачені наці­ональним законодавством.

Так. згідно з угодою між Україною і Французькою Республі­кою (про взаємну охорону таємної інформації та матеріалів - ст. 1), застосовуються терміни «таємна інформація та мате­ріали», під якими розуміють інформацію та матеріали будь-якого характеру, яким був присвоєний ступінь секретності, зазначений у цій Угоді, і які в інтересах національної безпеки відповідно до національного законодавства сторін підлягають охороні від одного з таких випадків:

- компрометації, знищення, нецільового використання, краде­жу, розголошення або втрати таємної інформації та матеріалів;

- доступу до такої таємної інформації та матеріалів будь-якої особи, що не має допуску.

При цьому "таємна інформація" визначається як "будь-яка інфор­мація, зміст якої є таємним, незалежно від форми, у якій вона подана, та способу її передачі", що відповідає українському визначенню "се­кретна інформація". Поняття "таємні матеріали", визначені як "будь-які носії інформації, незалежно від їх виду, зокрема, будь-який доку­мент або виріб, на/в яких таємна інформація записана чи розміщена, не порушуючи їх фізичних ознак", фактично відповідає українсько­му термін "матеріальні носії інформації".

А от відповідно до угоди між Україною і Німеччиною понят­тя таємної інформації розглядається в комплексі і визначається (про взаємний захист таємної інформації - ст. 1): "Таємною інформацією у розумінні цієї Угоди є факти, об'єкти або відомості незалежно від форми їх представлення, які в державних інтересах підлягають збереженню в таємниці. Зокре­ма, це інформація у будь-якій формі, а також будь-які документи, вироби, речовини або фізичні поля, на/в яких інформація містить­ся або може бути записана, і які в інтересах національної безпе­ки Сторін, згідно з їх чинним законодавством, підлягають захис­ту від несанкціонованого доступу і засекречені відповідним чи­ном. Таємній інформації державним органом або за його розпорядженням надається ступінь секретності, що відповідає необхід­ному рівню захисту. Сюди також включається таємна інформація, створена організаціями сторін у рамках співробітництва та засе­кречена на основі чинного законодавства сторін та відповідно до критеріїв цієї Угоди. "


Використана література

  1. Основи правознавства: підручник для 9 класу середньої загальноосвітньої школи За ред. І. Б. Усенка. — Київ; Ірпінь; ВТФ «Перун», — 416 с. : 1 л.
  2. Наровлянський О. Д. Основи правознавства: Експериментальний підручник для 9 класу загальноосвітніх шкіл. — Київ: Магістр-S, — 320 с.
  3. Головченко В. В. , Неліп Г. І
    Правове виховання учнівської молоді: Питання методології та методики. — К: Наук, думка, 2003. — 138 с.
  4. Бездітько Б. М. , Магдик О. О. Перевір свої знання з правознавства. — Полтава, 2005. - 15с.
  5. На терезах Феміди: Посібник з питань формування правової культури школярів. — Хмельницький: 2006. — 43 с.
  6. Основи держави і права: Навчальний посібник / С. Д. Гусарєв, Р. А. Калюжний, А. М. Колодій та ін. : За ред. А. М. Колодія, А. Ю. Олійника. — Київ: Либідь, 2007. — 208 с.
  7. Михайленко О. Р. Основи правознавства: Посібник. 9 клас. — Київ: ВЦ «Академія», 2007. - 256с.
1 2 3

Похожие работы