«Холодна війна» та структурне закріплення біполярності в Європі. Початок протистояння двох військово-політичних блоків

Зміст

Передумови виникнення «холодної війни».  

Початок «холодної війни».  

Становлення блокового протистояння.  

Особливості протистояння Заходу і Сходу в другій половині 50-х — на початку 60-х років

 

Передумови виникнення «холодної війни»

Термін «холодна війна» вживається для характеристики конфлікту, сторони якого не вдаються до використання збройних сил одна проти одної. Виникнення самого терміна датується приблизно XIV ст. Щодо конфронтації між СРСР і західними державами на чолі зі СІЛА цей термін уперше був ужитий британським часописом «Триб'юн» восени 1945 р. в коментарі відомого письменника Д. Оруелла. Пізніше, на початку та наприкінці 1947 р. , цей термін підхопили відповідно Б. Барух та В. Ліпман. Характерно, що всі «автори» терміна «холодна війна» не були професійними політиками чи, принаймні, не брали в той час участі в державній діяльності) Та, мабуть, саме тому, не зв'язані традиційною обережністю дипломатії, вони втілили в дещо застарілу метафору загальне відчуття поступового переходу союзників у другій світовій війні від партнерства до протистояння.

Насправді переростання протистояння в перманентну конфронтацію відбулося дещо пізніше, у 1947—1949 рр

Саме тоді стало очевидним, що лідери обох таборів уже кардинально переглянули ставлення до колишніх союзників і «логіка війни» стала для них домінуючою. Але жоден із них не вдавався до використання терміна «холодна війна», утвердився ж він у політичній риториці лише з виникненням гострих кризових ситуацій у полі взаємовідносин Заходу та Сходу.

Однією з найважливіших складових конфронтації, яка призвела до «холодної війни», була ідеологічна. Дві наддержави — переможниці в другій світовій війні намагалися перебудувати світ згідно зі своїми ідеологічними настановами, тому їхня зовнішньополітична діяльність набувала, певною мірою, месіанського характеру.

СРСР, як ніколи після відмови ще у 20-х роках від ідеї світової революції, був близький до реалізації цієї над-мети на практиці, принаймні в деяких частинах світу.

СІЛА вдруге у своїй історії відкинули принцип невтручання в європейські справи, оскільки це дорівнювало невтручанню у глобальні політичні процеси друга спроба мала бути безумовно вдалою. СІЛА прагнули не лише стати «першими серед рівних»і а й одноосібне домінувати в повоєнному світі. Така позиція дістала відображення в Ідеологічній схемі «Пакс Американа». Складовими запланованого успіху були економічна міць СІЛА, ослаблення західноєвропейських держав та їхня економічна й політична залежність від північноамериканського партнера і, нарешті, монопольне володіння атомною зброєю.

У тій ситуації головною загрозою не тільки для оперативних інтересів, а й для ідеологічних концепцій обох наддержав стали вчорашні союзники. Для СІЛА до довоєнного протистояння двох антагоністичних систем додалася загроза поширення впливу СРСР у ключових регіонах світу — Європі та Азії. Крім того, СРСР був найвірогіднішим претендентом на порушення «атомної монополії».

Згодом конфронтація стала елементом ідеологій обох сторін і допомагала лідерам військово-політичних блоків консолідувати навколо себе союзників «перед обличчям зовнішнього ворога». Справді, нове протистояння вимагало згуртованості всіх членів обох протилежних таборів — капіталістичного й соціалістичного. Але оскільки ще свіжими були спогади про спільну боротьбу проти єдиного ворога, залучення всіх партнерів до конфронтації вимагало від обох наддержав неабияких ідеологічних зусиль щодо

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні