Євген Шморгун

Євген Шморгун

 

Євген Іванович Шморгун народився 15 квітня 1940 року в селі Новожуків (нині Іскра) Рівненського району Рівненської області в селянській родині. Навчався в Новожуківській початковій, Пересопницькій семирічній та Білівській середній школі, Лубенському медичному училищі, Рівненському педагогічному інституті. Працював їздовим у колгоспі, фельдшером, служив три роки в армії, співпрацював у газетах, керував обласним літературним об'єднанням. Тривалий час очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Нині - на творчій роботі.

Друкуватися почав у 1958 році. Окремими виданнями вийшли книжки "Що шукала білочка" (1978), "Зелені сусіди" (1978), "Дивосил-зілля" (1980), "Що сказав би той хлопчик" (1981), "Де ночує туман" (1984), "Вогник-цвіт" (1989), "Дорога до Іліона" (1989), "Забуті боги предків" (1994), "Плач перепела" (1999), "Мова зела" (1999), "Тиха радість" (2003) та інші.

Твори перекладалися білоруською, болгарською, киргизькою, російською, тувинською та іншими мовами. Ряд із них включено в підручники для школярів.

Лауреат літературних премій імені Валер'яна Поліщука (1984), імені Володимира Кобилянського (1997), імені Лесі Українки (2000).

Євген Шморгун - шанована людина, яка власною працею досягла творчих вершин. У його доробку 20 книжок, сотні журнальних і газетних публікацій.

Премію ім. Лесі Українки пану Євгену присудили за дитячу книжку "Мова зела". У ній вміщено оповідання про рослинну символіку українського народу. Ця книга до деякої міри підсумкова, тому що рослинним світом він зацікавився ще сорок років тому. В українців за всі віки склалася багата рослинна символіка

Вона зросла і розквітла не на запозиченнях, а на ґрунті власного світобачення і власної художньої творчості. І це є ще одним свідченням самобутності нашого народу, древності його витоків, глибинності його коренів.

Про рослини Шморгун видав чимало книжок. Вони різні за змістом. "Мова зела" відрізняється від попередніх праць тим, що є в ній твори водночас і художні, і пізнавальні.

У цій книзі автор показав рослинну міфологію України, показав що вона є, і що вона не менш цікава за римську чи грецьку. Українська міфологія має своє глибоке коріння і нею можна пишатися.

У "Мову зела" автор вклав весь свій досвід, знання, вміння, талант. Ця книжка цікава, багата, відкрила щось нове з історії, культури та побуту українців, нагадує уже чуване, але призабуте в гомоні клопітних буднів, через символічну мову рослин, допомагає краще зрозуміти душу рідного народу.

 

* * *

В 2006 році високу відзнаку отримав письменник Євген Шморгун за історичний роман "Сніги непочаті", в якому змальовано героїчні сторінки боротьби волинян за незалежність нашого краю під проводом славного князя Федора Острозького, канонізованого до лику Святих Православної Церкви. Роман побудований на подіях кінця ХГV - початку XV століть. Для України це були "темні віки". У той час українські землі опинилися під владою різних державних утворень - Великого князівства Литовського, Польського та Угорського Королівства, степова ж зона фактично контролювалися татарами. І все ж у ті "темні віки" знаходилися люди які намагалися вивести свій край зі стану руїн. Помітною фігурою серед таких діячів був князь Федір Данилович Острозький. Маловідомість цього князя викликана тим, що він опинився в тіні свого, більш знаного нащадка, засновника Острозької академії та видавця Острозької Біблії князя Василя - Костянтина. Але саме завдяки

1 2