Європейська інтеграці України_к.р

План

1. Вступ до євросоюзу Данії, Великобританії та Ірландії 3

2. Європейський Суд та Суд І Інстанції 5


1. Вступ до євросоюзу Данії, Великобританії та Ірландії

Перше розширення Європейського Співтовариства відбулось 1 січня 1973 р. , коли до шістки приєднались Великобританія, Данія та Ірландія. Ця подія свідчила про перетворення ЄС у своєрідний ґравітаційний центр, що здатний притягувати до себе сусідні держави. Ініціатором заявки на вступ у ЄЕС (1963 р. ) стала Великобританія, яка трьома роками раніше зіграла головну роль у створенні паралельного інтеграційного об'єднання - Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ).

Великобританія й Данія перебували на такому ж рівні економічного й соціального розвитку що й "шістка", тому їх вступ в Митний союз не створював ніяких істотних проблем. Рівень митних тарифів на промислову продукцію у Великобританії був трохи вище, ніж у ЄЕС (відповідно, 9,4 % й 7,4 % до ціни товарів), а в Данії навіть нижче (4,9 %), чим у ЄЕС.

Як за рівнем економічного розвитку, так за рівнем митного тарифу на промислові товари (15,9 %, тобто у два рази вище, ніж у ЄЕС) різко відрізнялася від решти країн Ірландія. На динаміку економічної інтеграції вплинути це не могло, але для самої Ірландії передвіщало величезні труднощі. Незважаючи на це, країна максимально використала всі переваги участі в економічній інтеґрації й стала творцем єдиного за останні чверть століття "економічного чуда" у Європі, найбільш вагомим результатом якого стало значне збільшення виробництва ВВП на душу населення. Варто зауважити, що обов'язковість вступу до ЄС для Ірландії була обумовлена повною економічною залежністю від Великобританії, тобто іншого шляху розвитку не було

Для всіх трьох країн був передбачений чотирирічний перехідний період, щоб ввести загальний митний тариф ЄЕС у торгівлі із третіми країнами й повністю скасувати мита в торгівлі промисловими товарами з партнерами по Співтовариству. Цей процес пройшов без ускладнень.

У 1974 р. лейбористи, що прийшли до влади у Великобританії поставили питання про перегляд ряду умов вступу країни до ЄЕС. Головною вимогою уряду було зменшення внеску країни в бюджет ЄЕС, таким чином, щоб він відповідав її питомій вазі в сумарному ВВП "дев'ятки". Це було прийняте Співтовариством. На повторному референдумі, проведеному лейбористами, з метою виявити ставлення населення до її перебування в ЄЕС, більшість громадян висловилася за участь в європейській інтеґрації. В подальшому Великобританія також неодноразово займала особливу позицію. Одна з перших учасниць, заснованої в 1979 р. Європейської валютної системи, вона

вже через два роки вийшла з механізму, що діяв у рамках регулювання обмінних курсів. При підготовці Договору про Європейський Союз (1992 р. ) Великобританія погодилася підписати його при двох умовах: по-перше, збереження за нею права не брати участь у заключній фазі створення Економічного й Валютного союзу; по-друге, невключення в текст договору угоди про соціальну політику, підписаної іншими 11 державами-членами ЄС. Не приєдналася вона й до єдиного візового режиму, введеному більшістю країн Євросоюзу відповідно до Шенгенської угоди.

Незважаючи на вищезазначене, в цілому інтеграція розвивалася на основі тієї стратегії, що була розроблена в 50-ті роки й знайшла відбиття в Римському договорі, що заснував ЄЕС, а через три з половиною десятиліття - у Маастрихтському договорі. Прийняття концепції європейської інтеграції "на різних швидкостях" дозволило просуватися вперед, не чекаючи тих країн, які не були готові піти на подальше обмеження

1 2 3 4