Європейська інтеграці України_к.р

свого суверенітету.


2. Європейський Суд та Суд І Інстанції

 

В інституційній системі Європейського Союзу функціонують два органи судового характеру. Це Європейський Суд [ЄС] і Суд Першої Інстанції[СПІ].

Європейський Суд є одним із найстарших органів, передбачений ще Договором про створення ЄСВіС (1951р. ). Відповідно до рішень конвенції про деякі спільні інституції, підписаної у 1957р. , Суд був уже з 1958р. спільним органом для двох чергових Європейських Співтовариств.

У 1988р. , у результаті надмірного навантаження на Європейський Суд, Рада запровадила т. зв. Суд Першої Інстанції. Це інстанція допоміжного характеру щодо Європейського Суду, якій передано повноваження винесення вироків у чітко окресленій сфері права Співтовариств.

Європейський Суд функціонує насамперед на підставі положень статті 220-245 [164-188] Договору про створення Європейського Співтовариства та Статуту і внутрішнього Регламенту, прийнятих згідно зі ст. 245[188] ДЄС. Натомість правовою основою діяльності Суду Першої Інстанції є ст. 225 [168a] ДЄС, яка підкреслює, що якщо Рада не вирішить інакше, то до СПІ застосовуються положення Договору, що стосуються Європейського Суду, і положення Статуту Євросуду. Суд Першої Інстанції не має власного Статуту, але як і Європейський Суд має власний внутрішній процедурний Регламент

Відповідно до Протоколу про місцезнаходження резиденцій деяких органів і служб Європейських Співтовариств і Європолу, прийнятого у 1997р. разом із Амстердамським Договором, Європейський Суд і Суд І Інстанції мають резиденцію в Люксембурзі.

Європейський Суд нараховує зараз 15 Суддів і 8 Генеральних Радників. Якщо Євросуд виступить з такою вимогою, то кількість Радників може бути збільшена у разі прийняття Радою одноголосного рішення. Кожна країна-член має право висунути лише одного Суддю, натомість стабільних Генеральних Радників можуть мати тільки великі держави (Німеччина, Франції, Великобританія, Іспанія, Італія). Решта місць займають за принципом ротації Радники з менших країн.

Згідно зі ст. 223 [167] ДЄС Генеральних Суддів і Радників Європейського Суду вибирають серед осіб, які мають певні гарантії незалежності і відповідають умовам, існуючим у їхніх країнах, для зайняття найвищих посад у судах, або є визнаними і компетентними юридичними консультантами. Отже, вони призначаються на шість років шляхом загальної згоди урядів усіх країн-членів. Кожні три роки відбувається часткова зміна складу Суду - 7 чи 8 Суддів і 4 Генеральні Радники.

Суд І Інстанції складається з 15 суддів - по одному з кожної країни-члена. На відміну від Європейського Суду в СПІ формально немає Генеральних Радників, хоча ці функції у деяких справах може виконувати кожен Суддя СПІ, окрім Голови. Як і в Європейському Суді, Судді Суду І Інстанції призначаються на період 6 років шляхом загальної згоди між країнами-членами. Кожні три роки відбувається зміна частини складу СПІ (7 чи 8 Суддів).

Члени Європейського Суду не представляють у цих органах свої країни, а Європейський Суд є органом цілком незалежним від країн-членів Євросоюзу та інших спільних органів. Судді повинні бути незалежними особами, тому їм не можна виконувати жодних політичних чи адміністративних функцій. Члени Європейського Суду не можуть займатися професійною діяльністю, незалежно від того чи вона оплачувана, чи ні, тільки в разі згоди на це Ради Європейського Союзу.

Відповідно до протоколу про пільги та недоторканість Європейського Співтовариства Судді та Генеральні Радники Європейського Суду, а також частково їх родини, мають право на пільги та недоторканість. Вони користуються правовим захистом навіть після припинення виконання функцій в Суді. Особливої уваги заслуговує факт, що члени

1 2 3 4