Європейська конвенція про зовнішньо-торгівельний арбітраж

критерії збігаються, і жодна сторона не оспорює цього, то питань щодо застосування Конвенції не виникає. Якщо ці два критерії не збігаються, то застосуванню має підлягати, звичайно ж, критерій місця перебування контори.

Арбітражні процедури й арбітражні рішення, засновані на арбітражних угодах, що підпадають під дію Конвенції, визначені в п. 2 ст. І Конвенції через поняття «арбітраж».

Термін «арбітраж» означає розгляд спору як арбітрами, призначеними по кожній_кремій справі, так і постійними арбітражними органами. Конвенція певним чином регламентує питання арбітражної процедури.

По-перше, відповідно до ст. IV конвенції, сторонам арбітражної угоди надається право на власний розсуд домовлятися про передачу спору, який може між ними виникнути в майбутньому, на розгляд і вирішення або арбітрами призначеними по кожній_кремій справі, або постійно діючого арбітражного органу, В арбітражних угодах, що передбачають арбітраж окремими арбітрами, сторони вправі узгоджувати порядок обрання або призначення складу арбітрів, визначати місце проведення арбітражу, строки і порядок надання письмових заяв сторін і доказів, а також визначати інші питання, безпосередньо пов'язані з процедурою, якою в наступному повинні керуватися арбітри

З тим, щоб, з одного боку, спростити сторонам завдання щодо узгодження арбітражної процедури, а з іншого боку, внести певну однотипність у процесуальні аспекти діяльності арбітражів такого типу, під егідою спочатку Європейської економічної комісії, а згодом і Організації Об'єднаних Націй були розроблені регламенти які пропонуються для застосування арбітражами.   

В арбітражних угодах, що передбачають передачу спору на вирішення певного постійно діючого арбітражного органу, процедура розгляду спору, вказує Конвенція, має відбуватися за регламентом цього арбітражного органу.

Для випадків, коли одна зі сторін арбітражної угоди ухиляється від виконання дій, необхідних для формування і функціонування третейського суду, Конвенція передбачає спеціальну процедуру.

Передбачаючи таку процедуру, держави-учасниці Конвенції прагли при збереженні всієї демократичності арбітражу як способу вирішення спорів, що виникають у процесі міжнародної торгівлі, надати йому певних рис, притаманних державним судам.

Такі передбачені Конвенцією процедури регулюють, по-перше, позадоговірне призначення арбітрів та голови складу третейського суду як для арбітражу з призначеними по кожній_окремій справі, так і для постійно діючих арбітражних органів, по-друге, порядок визначення виду арбітражу, який буде розглядати певний спір, якщо сторони не узгодили цього, по-третє, порядок призначення постійно діючого арбітражного органу, який буде компетентним розглядати спір, якщо сторони не визначили цього в арбітражній угоді.  

2. Процедури, передбачені статтею IV Конвенції.

Стаття IV Конвенції розглядає три основні ситуації:

Сторони домовилися про те, що спори, які можуть виникнути між ними, будуть розглядатися арбітражем з арбітрами призначеними по кожній кремій справі. Якщо одна із сторін спору ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних з формуванням складу третейського суду (наприклад, призначення арбітра), що робить неможливим формування чинного складу третейського суду, то для таких випадків Конвенція передбачає наступну процедуру:

а)   якщо протягом 30-ти днів з дати сповіщення відповідача про
передачу справи до арбітражу одна із сторін не призначить свого арбітра, то
арбітра за цю сторону призначає на прохання іншої сторони голова
компетентної

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні