Європейська конвенція про зовнішньо-торгівельний арбітраж

розгляд, в свою чергу, здійснюється за місцем перебування даного арбітражного органу.

Якщо сторони не визначили закон, якому підпорядкована арбітражна угода, і немає можливості визначити, в якому місці повинно бути винесене арбітражне рішення, то державний суд повинен керуватися законом, що має бути застосований відповідно до колізійної норми закону країни місця перебування державного суду.

Конвенція фіксує наступне правило: якщо одна із сторін спорузвернулася до арбітражу на підставі арбітражної угоди, а інша сторона спору в той же час звернулася до державного суду з того ж предмета або з питань про відсутність або недійсність арбітражної угоди чи втрати нею сили, то державний суд повинен відкласти винесення рішення з питань компетенції арбітражного суду до моменту винесення рішення останнім по суті спору, якщо у державного суду немає істотних причин для іншого. 

5. Оголошення арбітражного рішення недійсним

Як відомо, одним з фундаментальних принципів міжнародного комерційного арбітражу є те, що арбітражне рішення, яке було винесено по суті спору, вважається остаточним і не підлягає оскарженню по суті в будь-якій судовій інстанції. Але до нього може бути застосований такий інститут,

як скасування арбітражного рішення. Конвенція вказує, що арбітражне рішення, яке підпадає під її дію і винесене в одній з держав-учасниць Конвенції, може бути скасоване в державному суді тієї держави, в якому арбітражне рішення було винесено.

Конвенція водночас дає перелік підстав, за наявності яких може бути винесене рішення про скасування. Перелік є вичерпним, і це означає, що, крім зазначених, ніякі інші підстави не можуть бути покладені в основу рішення державного суду про скасування арбітражного рішення. Такими підставами є:

  • арбітражна угода, на підставі якої було винесено арбітражне рішення, була недійсна за законом, якому сторони її підпорядкували, а за відсутності такого підпорядкування — за законом країни,в якій арбітражне рішення було винесено;
  • сторони в арбітражній угоді певною мірою недієздатні за правом, що до них застосовується;
  • сторона, що вимагає скасування арбітражного рішення, не була належним чином сповіщена про призначення арбітра чи про сам арбітражний процес або з інших поважних причин не могла надати свої заперечення чи пояснення в справі й тим самим захистит свою позицію;
  • арбітражне рішення було винесене щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою;
  • арбітражне рішення містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди;
    • склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, а в разі, якщо така угода сторін була відсутня — склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали тому, що було визначено на підставі положень ст. IV даної Конвенції.

Головним правовим наслідком скасування арбітражного рішення відповідно до Конвенції є те, шо таке скасування визнається достатньою підставою для відмови у визнанні і виконанні даного арбітражного рішення в інших державах — її учасницях.

В одночас згідно ст. IX Конвенції, скасування буде юридично значимою підставою тільки в тому випадку, якщо воно було здійснене за однією або кількома підставами і таке скасування було здійснене рішенням державного суду в тій державі, в якій або за законами якої арбітражне

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні