АВТОХТОННЕ НАСЕЛЕННЯ І НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ

АВТОХТОННЕ НАСЕЛЕННЯ І НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ

 

 

       Етнічна структура сучасних країн досить складна. Якщо в давніші часи переважали моноетнічні країни, тобто країни з більш чи менш однорідним складом населення, то нині ситуація значно ускладнилась. Сьогодні лише 10 % країн світу можна назвати моноетнічними, решта - складні поліетнічні утворення. Держава - є тією зв'язуючою ланкою, яка єднає в одне ціле різні поліетнічні групи, що належать до цієї країни і є її громадянами.

      Громадяни однієї держави мають почуття громадянської спільноти, яка, однак не є спільністю етнічною. В Україні за переписом 1989 року, корінного етносу українців - 72,7 %, росіян - 21,9 %, євреїв - 0,9 %, білорусів - 0,8 %, молдаван - 0,6 %, поляків і болгар - по 0,4 %, решта - представники інших національностей. Однак, дуже часто мовна поведінка і культурна орієнтація людей не збігається з їхньою національною належністю. Схід і Південь України залишаються значно русифікованими внаслідок колонізаційної політики Росії впродовж багатьох століть. Зміна національності з української на російську була довгий час типовим явищем, спричиненим, у першу чергу, кар'єризмом малоосвічених, національно несвідомих людей.

      Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни абориген, автохтон чи тубілець.

      Аборигени - від лат. аborigients = ab origine - "від початку", тобто корінні жителі певної території, що проживають в ній з давніх давен, тобто від початку її існування.

      Автохтони - від гр. аutos - сам і chthon - земля, тобто первісне населення тієї чи іншої землі

     166

 

      Питання національних меншин постало в світі вже з ХVІ ст.

      Термін "меншина" з'явився в 1947 р. , коли Економічна та Соціальна Рада уповноважила Комісію з прав людини ООН розробити рекомендації щодо захисту прав національних меншин. Так, уперше в документах ООН згадуються права етнічних, релігійних та мовних меншин. Визначення ж меншини було розроблене Франческо Капоторті (членом цієї Ради) в 1971 р. і виглядає в перекладі на українську так: "Меншина - порівняно з іншою частиною населення це менша за кількістю, така, що не займає панівного становища, група, члени якої, громадяни цієї держави, володіють з етнічної, релігійної та мовної точок зору характеристиками, які й відрізняються від характеристик іншої частини населення і виявляють нехай не безпосередньо, почуття солідарності з метою збереження своєї культури, традицій, релігії та мови". Таке визначення існує й донині в різних інтерпретаціях.

      Отже, меншина етнічна - це спільнота людей, яка: 1) існує в поліетнічному суспільстві; 2) якій властиве уявлення про спільне походження (напр. , країна первісного проживання), спільні мовно-культурні та національно-психологічні особливості; 3) яка в порівняні з місцевим аборигенним етносом становить меншу кількість.

      При великій різноманітності етносів у межах однієї держави, безперечно, виникають контакти між представниками різних національностей.

      Етнічні контакти, за Л. Гумільовим, можуть бути різних типів:

      1) співіснування, при якому етноси не змішуються і не наслідують один одного, запозичуючи лише технічні нововведення;

      2) асиміляція: поглинення сильнішим етносом іншого слабшого, при чому слабший забуває повністю своє походження, мову і звичай;

      3) злиття обох етносів, при якому обидва забувають своє коріння і утворюють третій абсолютно новий етнос.

      4) метисизація (від французького метис - змішаний), при якій нащадки зберігають звичаї обох, але метиси існують лише завдяки поповненню новими метисами.  167

 

      Щоправда, автор зазначає,

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні