АВТОХТОННЕ НАСЕЛЕННЯ І НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ

що 3) спостерігається вкрай рідко. Дійсно, важко навіть навести який-небудь конкретний випадок такого злиття, коли з двох етносів утворився третій принципово новий. Згадаємо сучасних болгар, які утворились із двох етнічних груп (тюрки і слов'яни), однак в культурі переважив слов'янський тип, попри 500-літнє панування турків на землях Болгарії.

      Далі, Л. Гумільов зазначає, що природу і культуру нищить довільне спілкування і вільна любов. Він порівнює цей свій висновок з ІІ законом Ньютона: "що виграємо в суспільній свободі, те втрачаємо при контакті з природою", точніше - з географічним середовищем і власною фізіологією (бо природа знаходиться в середині наших тіл).

      В етнології прийнято розрізняти зовнішні - екзогамні шлюби (представників різних етносів) і внутрішні - ендогамні шлюби (представників свого етносу). Ю. Бромлей назвав ендогамію етнічним бар'єром, засобом самозбереження етносів. Нині все частіше етнологи констатують роздвоєність особи, що має подвійне походження.

      Наслідком такої подвійної належності особи до двох етнічних груп стає, так звана, марґінальність особи. Цей стан характерний найчастіше вихідцям із етнічно змішаних сімей. Найкритичніший психологічний стан настає тоді, коли особа перебуває не просто на межі етнічних культур, а тоді, коли ці цінності несумісні, антагоністичні (М. Шульга, Етнічний довідник, Т. 1, с. 87); "Етнічний марґінал проявляє психічну нестійкість - він прагне одночасно жити у двох світах, але по-справжньому не живе в жодному з них. Його духовний світ конгломеративний: від одних цінностей він відцурався, а інші не увібрав. Звідси переживання ущербності, комплексу неповноцінності, що веде до агресивності, невмотивованої жорстокості. . . Втрата коренів, моральних та культурних опор робить марґінала особою з втраченою ідентичністю" (там же)

      Часто етнічними марґіналами можуть себе почувати й представники етнічних меншин (пор. дошкільні й шкільні навчальні заклади, іншомовне середовище, відмінне від середовища сім'ї, тощо).

      Проблеми етнічних марґіналів можна вирішити на особистісному рівні у сфері самосвідомості. На думку, М. Шульги, існує 4 моделі такого вирішення: 1) психологічна, моральна подвійність "розірваність душі між культурами", етносами, мовами; 2) самоідентифікація з одним із етносів; 3) усвідомлення себе космополітом; 4) самоідентифікація себе з двома, трьома етносами.       168

 

      Нині чимало громадян України вирішили цю проблему для себе особисто за другою моделлю. Сприйнявши ідею незалежності України, вони віддали перевагу українському походженню і роблять свій посильний внесок у будівництво нашої держави. Однак, чимало громадян, не бажаючи зрозуміти ролі етнокультурного чинника в розвитку держави, досі не можуть змиритися з потребами відродження української мови, всіляко гальмують етнонаціональні процеси і скаржаться на "національну дискримінацію".

      Етнічна чи національна дискримінація - явища досить непопулярні в сучасній Україні та й у багатьох інших країнах. Власне під національною дискримінацією слід роззуміти певні утиски чи обмеження, які чинить панівний етнос щодо непанівного. Як відомо, російська національна меншина є в Україні другою за кількістю порівняно з титульним етносом і користується всіма рівними правами щодо своїх національних потреб. Отже, претензії щодо обмежень російської мови, не відповідають дійсності. Достаньо послухати на вулицях наших міст, якою мовою розмовляють громадяни. В побутовій сфері ніяких мовних обмежень існувати не може. А необхідність державної мови сьогодні є закономірним етнозберігаючим засобом, який застосовуює у своїх країнах переважна більшість держав (див. розділ: Мова. . . ).

      При довгих контактах етносів у межаж однієї держави виникає проблема міжнаціональних шлюбів. У народів з близьким, спорідненим

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні