Адиктивна і кримінальна поведінка як крайні форми соціальної дезадаптації

Адиктивна і кримінальна поведінка як крайні форми соціальної дезадаптації 

Ми розглянули типи важковиховуваності підлітків, поведінка яких хоч і не відповідає вимогам суспільства, та все ж не виходить за рамки юридичне допустимих норм. Подальше поглиблення соціальної дезадаптації виявляється у виникненні деліквентної поведінки, тобто в здійсненні підлітками дрібних правопорушень, за які їх досить рідко притягають до відповідальності. Потім цей перехідний період (звичайно за умови постійності негативних факторів та відсутності позитивних соціальних впливів) завершується входженням підлітка до злочинного угруповання та початком кримінальної діяльності.

Адиктивна поведінка - термін, що означає поведінку людини, яка обтяжена хімічною залежністю, тобто того, хто зловживає алкоголем чи іншими наркотичними (токсикоманічними) речовинами. Слід пояснити, чому ми об'єднуємо алкоголізм, наркоманію, токсикоманію в одну групу соціальне дезадаптованої поведінки. Річ у тому, що всі ці явища мають спільну природу. Буденне уявлення про те, що п'янство «краще» за вживання наркотиків,— помилкове. В строго науковому значенні вживання міцної кави, чаю (тим більше «чифіру»), паління —теж «слабкі наркоманії». Звичайно, зовнішня картина поведінки, як і суб'єктивний стан людини після вживання тієї чи іншої речовини, різні, але суть їх одна—зміна психічного стану. Тому для означення психологічного аспекту проблем алкоголізму, наркомани та токсикоманії доцільно об'єднати всі речовини, що викликають різновиди одного феномену під загальною назвою. Обгрунтування такого об'єднання ми бачимо як у вітчизняних, так і в зарубіжних літературних джерелах.

Так, Всесвітня організація охорони здоров'я визначила алкоголізм як одну з форм наркотичної залежності й пропонує використовувати термін «узалежнення» не тільки щодо алкоголю, а й щодо інших фармакологічних засобів (див

доповіді експертів ВООЗ № 516 та № 526 за 1974 р. ). У третьому виданні довідника з діагностики й статистики психічних розладів* визначено п'ять видів речовин, що використовуються людьми для зміни свого психічного стану: алкоголь, барбітурати й седативні засоби з аналогічною дією; опіати, амфетамін і психостимулятори з аналогічною дією; препарати з індійських конопель (гашиш, маріхуана, каннабіс).

Враховуючи те, що вживання тих чи інших з перерахованих речовин часто залежить від ступеня сформованості хімічної узалежненості, зарубіжні вчені пропонують розглядати стадії розвитку наркоманії відповідно до того, яку речовину вживає людина: стадія 1—паління (нікотиноманія), стадія 2—вживання алкоголю, стадія 3 — паління маріхуани, стадія 4 — вживання власне наркотичних препаратів, заборонених для немедичних цілей.

Зазначимо, що наркотик відрізняється від речовини, що викликає токсикоманію, тільки з юридичної точки зору. Алкоголь відрізняється від наркотика й токсикоманічної речовини тільки в соціальному значенні, тобто він просто більш прийнятний для суспільства через культурно-історичні традиції, що склалися (як, наприклад, у мусульманських країнах люди, дотримуючись заборони алкоголю, вважають цілком соціальноприйнятним помірне вживання наркотиків). У психологічному ж значенні всі ці речовини фактично не відрізняються. Тому правомірно об'єднати їх одним терміном — «психотропні», тобто такі речовини, що змінюють психіку.

Розглянемо детальніше, як відбувається перехід від важковиховуваності до кримінальної та адитивної поведінки. Як уже зазначалося, на цьому шляху знаходиться етап делінквентної поведінки. Суть цього періоду полягає в тому, що підліток ніби шукає «межі допустимого» в своїх діях. Взагалі цей пошук меж допустимого властивий усім підліткам, але для них це обмежено моральними вимогами, заборонами батьків і

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні