Адиктивна і кримінальна поведінка як крайні форми соціальної дезадаптації

який умовляє його «пізнати справжній кайф».

Етап перших спроб не є хворобою, він не має ніяких наркологічних закономірностей і цілковито належить до поведінкових порушень. Більше того, як згадувалося вище, перші спроби взагалі залишаться єдиними, якщо це сталося з благополучними підлітками.

Одиничним випадкам вживання наркотиків властива відсутність мотивації зміни свого психічного стану, тут немає вибірковості, ритмічності приймання. Проте, якщо через несприятливі обставини особистісного розвитку у підлітка сформується потреба в зміні свого психічного стану, в нього виникає бажання знову й знову вживати наркотичні речовини. Він активно шукає нагоди спробувати нових наркотичних речовий щоб відчути незвичайні відчуття. Приймання наркотиків стає все частішим, ритмічним, формується свій стереотип вживання психотропних засобів. Так виникає наступний етап — пошуковий полінаркотизм.

Пошуковий полінаркотизм — найпоширеніша форма вживання психоактивних речовин у підлітковому ріці. За даними дослідників-наркологів 46,3 % всіх обстежених ними підлітків вживали наркотики саме так. На цьому етапі підлітки встигають перепробувати всі психоактивні речовини, які вони тільки можуть дістати.

Оскільки вживання психоактивних речовин звичайно здійснюється в групі, воно тісно пов'язане зі стандартами групової поведінки. Підлітки збираються своєю компанією в такому місці, де їм не заважатимуть, вони налаштовані на те, щоб розслабитись, поспілкуватися, послухати музику. Вживання наркотиків спочатку є ніби компонентом приємного дозвілля. Водночас підлітки з задоволенням прислухаються до своїх відчуттів, викликаних дією того чи іншого наркотику, запам'ятовують їх, порівнюють. Вони охоче діляться один з одним своїми враженнями, обговорюють, який наркотик кращий. Престижним вважається вживання більш сильних наркотиків

На етапі пошукового полінаркотизму потяг до наркотику поки що відсутній, у підлітка немає психічної залежності від нього. Це швидше є стандартом групової поведінки, ситуативною (груповою) залежністю, коли бажання вжити ту чи іншу психоактивну речовину виникає тільки в певній ситуації і в певному оточенні. У підлітків на цьому етапі вже виявляється готовність до адиктивної поведінки. Коли лідер групи пропонує вжити психоактивну речовину, ніхто з членів групи не заперечує. Проте поза своєю компанією підліток поки що не вживає наркотиків. Навіть маючи Вдома певний запас психоактивних речовин, він приберігає його для того, щоб вжити разом з усіма, в своєму звичному оточенні.

В період пошукового полінаркотизму для підлітка Не має значення, яку саме психоактивну речовину вживати. Перевага спочатку все ж віддається алкоголю та легкодоступним наркотикам, що вважаються «безневинними», що збуджують і позитивно забарвлюють бездумну комунікацію. Потому можна спостерігати своєрідне колекціонування: спробувавши новий нар. котик, підліток з гордістю розповідає про свої відчуття друзям, демонструючи свої враження про «кайф», так само як філателіст демонструє нову марку. Кожен учасник групи намагається поповнити свою «колекцію» відчуттів від наркотиків, жадібно засвоює інформацію про дію психоактивних речовин, способи їх одержання і т. д. Серед інтелектуально розвинених підлітків-наркоманів поширений навіть такий афоризм: «Той, хто шукає свій наркотик, шукає самого себе».

Поступово етап пошукового полінаркотизму переходить в етап фонового полінаркотизму. Перепробувавши багато психоактивних речовин, підліток визначає той наркотик, який дає йому найбільше задоволення. Саме поява такої вибірковості, наявність наркотику, якому віддається перевага на фоні інших, є головною рисою цього етапу. При пошуковому полінаркотизмі потягу навіть до цього вибраного наркотику поки що немає,

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні