Адиктивна і кримінальна поведінка як крайні форми соціальної дезадаптації

психічна залежність відсутня. Та й вибирає «свій» наркотик підліток лише в тому випадку, коли є вибір. Якихось активних дій у пошуках саме цієї психоактивної речовини підліток не вживає.

На етапі фонового полінаркотизму підвищується толерантність до психоактивних речовин (частіше до наркотику, якому віддається перевага), знижуються або зникають захисні рефлекси. Такою, якій віддасться перевага, звичайно стає речовина з найвищою наркогенністю або препарат, до якого підліток виявився найбільш чутливим через свої індивідуальні особливості. Найчастіше такою речовиною є опій (точніше, його сурогат) та снотворні препарати, значно рідше – гашиш та ефедрон. Практично не спостерігається на цьому етапі вживання холінолітиків та летких речовин (інгалянтів).

Тривалість етапу фонового полінаркотизму невелика — від трьох тижнів до півроку. Цей етап ніби підготовлює становлення першої стадії наркоманії.

Таким чином, захворювання на алкоголізм та наркоманію ніколи не буває випадковим («через цікавість»), раптовим. Захворюванню завжди передує досить тривалий період соціальної дезадаптації дитини (спочатку вдома, а потім і в школі), період перших спроб психоактивних речовин, пошуковий полінаркотизм, де головну роль відіграють стандарти групової поведінки, фоновий полінаркотизм, у якому все яскравіше виявляється мотив зміни психічного стану за допомогою наркотику, якому віддається перевага,)

Отже, схема виникнення психічної залежності від алкоголю та наркотиків матиме такий вигляд:

1) нездатність підлітка до продуктивного виходу з ситуації утрудненості задоволення життєво важливих соціальних потреб, яка виникає внаслідок певного поєднання особистісних властивостей (особистісна схильність);

2) несформованість чи неефективність засобів психологічного захисту особистості, що перетворюють особистісну схильність у психологічну готовність до зловживання психотропними речовинами;

3) наявність фруструючої (психотравмуючої) ситуації, що актуалізує прояви («вмикання») цієї психологічної готовності;

4) поінформованість підлітка про властивості психотропних речовин, які дають можливість зняти психічну напруженість, досягти емоційного комфорту.

Психологічна готовність до зловживання психотропними речовинами є свого роду функціональним органом, що являє собою поєднання певних особистісних особливостей. В ситуації утрудненості задоволення значущих соціальних потреб підлітка ця готовність реалізується

Які ж особистісні особливості входять до структури цієї психологічної готовності? Наші дослідження показали:

1. У підлітків, які зловживають алкоголем та епізодично вживають наркотики, статистичне достовірно визначається уникаюча мотивація. Соціальне адаптованих підлітків спонукає до діяльності потреба досягнення успіху (вдячності, нагороди, похвали тощо). У підлітків, схильних до адиктивної поведінки, ця особливість загальмована (або не розвинута), їх спонукає до дії протилежна потреба — уникнути кари, поразки, негативних емоцій і т. д.

2. Соціальне адаптовані підлітки розглядають свою діяльність як джерело позитивних емоцій. Підлітки, що схильні до адиктивної поведінки, чекають від своєї діяльності тільки негативних емоцій.

3. Соціальне адаптовані підлітки вважають необхідним передбачити результати своєї діяльності, аналізують наслідки своїх вчинків, беруть на себе відповідальність за них. Підлітки, що схильні до адиктивної поведінки, не тільки не вважають необхідним передбачати наслідки своїх дій, а взагалі не відчувають себе суб'єктом своєї діяльності. На їхню думку, все, що з ними відбувається, не залежить від їх волі і не є наслідком їх поведінки. Життя вони розуміють як нагромадження випадкових подій, які неможливо обминути чи уникнути їх. Тому будь-які зусилля, на

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні