Адиктивна і кримінальна поведінка як крайні форми соціальної дезадаптації

їх думку, не мають сенсу.

Яке значення мають указані особливості мотиваційної сфери особистості для розуміння суті алкоголізму та наркоманії? Спробуємо пояснити. Нагадаємо, що силою, яка рухає життєдіяльність людини, є потреби. Задоволення потреб викликає позитивні емоції. Людина, яка не має відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями. Усвідомлюючи себе суб'єктом діяльності, підліток вчиться керувати обставинами, тому що впевнений, що від його дій значною мірою залежить, чи будуть у нього позитивні емоції (задоволення, нагорода, похвала, радість), чи ні.

Зовсім інше властиве нашим обстежуваним. Не усвідомлюючи себе суб'єктами власної діяльності, вони вважають, що не можуть керувати обставинами свого життя, досягти позитивних емоцій завдяки виконанню суспільно корисної діяльності. Але потреба в досягненні позитивних емоцій від цього не зникає. Підліток намагається відчути стан задоволення, радості, але не бачить шляхів досягнення цього. Дізнавшись, що такий стан можна викликати штучно, підліток, не вагаючись, починає вживати психотропні речовини.

Аналіз даних, одержаних за методикою вивчення самооцінки та рівня домагань, показав, що самооцінка, рівень домагань та їх співвідношення у підлітків, які зловживають алкоголем, істотно відрізняються від показників як підлітків групи «норма», так і важковиховуваних учнів, що не вживають психотропних речовин. Найяскравішою в цьому плані ознакою є відмова продовжувати діяльність при найнезначніших труднощах

Яким би високим не було бажання виконати завдання, підліток з адиктивною поведінкою відмовляється від обраного завдання, усвідомивши його складність. Якщо звичайні школярі (як важковиховувані, так і групи «норма») в більшості випадків просили продовжити час на виконання завдання, яке вони не встигали виконати («Я майже виконав, ще хвилиночку»), то підлітки, що вживають психотропні речовини, відмовлялися від роботи відразу.

Таким чином, самосвідомість підлітків з адиктивною поведінкою суперечлива: навіть за наявності високої мотивації досягнення вони відмовляються від обраної мети діяльності при зіткненні з труднощами. Така поведінка спостерігається у 57 % підлітків, схильних до вживання наркотиків та алкоголю. Страх неуспіху, небажання навіть спробувати подолати труднощі свідчать про невпевненість у собі.

Водночас, незважаючи на невпевненість у своїх інтелектуальних здібностях, вони проявляють завищений рівень домагань. Це проявляється і в висловлюваннях учнів, і в динаміці вибору завдань. Так, у графіках вибору й виконання завдань відображаються одночасно дві тенденції: завищений рівень домагань і низька самооцінка, невпевненість. Усе це свідчить про алогічність, суперечливість вибору лінії поведінки підлітком у складній ситуації.

У соціальне адаптованих підлітків такі експериментальні результати спостерігаються порівняно рідко (8—10 % випадків), у важковиховуваних підлітків, які не вживають психотропних речовин,— в 16 % випадків, у підлітків з адиктивною поведінкою такі показники становлять 62 % випадків.

Цей факт має, на нашу думку, принципове значення. Якщо підліток має завищений рівень домагань але не усвідомлює своєї нездатності досягти бажаного, то він (завдяки тому, що в нього підсвідоме «вмикається» механізм психологічного захисту) може зберігати звичний рівень самоповаги та впевненість у собі. Якщо ж механізми психологічного захисту неефективні, підліток усвідомлює свою неспроможність, і це викликає в нього психічну напруженість, негативні емоційні переживання.

Вживання наркотичних речовин знімає всі ці негативні відчуття, і підліток вважає цей

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні