Адміністративне право
- вони, як правило, виникають за принципом «влада -підпорядкування», оскільки один із їх суб’єктів обов’язково має юридично-владні повноваження;
- у разі порушення однією зі сторін своїх обов’язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб;
- спір, який виникає між учасниками адміністративних правовідносин, розглядається як у судовому, так і в адміністративному порядку.
В адміністративному праві з усіх численних примусових заходів (огляд, реквізиція, затримка, вилучення і т. д. ) тільки адміністративні стягнення виконують функцію покарання і тільки їхнє застосування тягне настання адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень.
Основними рисами адміністративної відповідальності є:
1) адміністративну відповідальність можна розглядати як правову відповідальність за адміністративні правопорушення. При цьому варто враховувати, що об’єктом посягання є відносини в сфері державного управління, а інколи і деякі інші. Так, адміністративна відповідальність встановлюється за посягання на митні, податкові відносини, відносини пов’язані із захистом власності, охороною прав громадян, природи, здоров’я населення, торгівлі і т
2) нормативною підставою настання адміністративної відповідальності є: КпАП України як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повітряний, а також окремі Закони України: «Про боротьбу з корупцією», «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та ін. Цією рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною підставою якої є тільки КК України;
3) суб’єктами цього виду відповідальності є як фізичні так і юридичні особи – підприємства, установи, організації;
4) здійснення порушень адміністративно – правових норм тягне застосування примусових заходів, одним із видів яких є адміністративні стягнення. Саме останні застосовуються у результаті притягнення до адміністративної відповідальності;
5) заходи адміністративної відповідальності застосовуються широким колом уповноважених органів і посадових осіб. Усі вони, реалізуючи свої повноваження, накладають на правопорушників адміністративні стягнення. До уповноважених органів і посадових осіб належать суди і судді, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконкоми органів місцевого самоврядування, численні органи виконавчої влади;
6) заходи адміністративної відповідальності застосовуються органами і посадовими особами стосовно не підпорядкованих їм по службі порушників. При цьому вони не є працівниками одного колективу і не пов’язані службово-трудовими відносинами. Дана обставина дозволяє відрізнити адміністративну відповідальність від дисциплінарної, до якої залучаються керівники, робітники, службовці і допоміжний персонал, як правило, у порядку підпорядкованості вищим органам чи посадовою особою;
7) притягнення до адміністративної відповідальності і накладання адміністративного стягнення не тягне для порушника судимості і не є підставою звільнення його з роботи. Стосовно останнього необхідно зазначити, що застосування такого стягнення, як позбавлення на три роки права керувати транспортним засобом, може бути підставою для звільнення з роботи у тому випадку, коли дану особу неможливо перевести на іншу роботу;
8) адміністративну відповідальність характеризує особливий процесуальний порядок її реалізації. Своєю відносною простотою, оперативністю та економічністю він відрізняється від кримінального і цивільного порядку розгляду відповідних справ і прийняття