Адміністративно-процесуальна діяльність

План

 1. Адміністративний процес: зміст і загальні риси

2. Структура адміністративного процесу й характеристика провадження в окремих адміністративних справах

Використана література

1. Адміністративний процес: зміст і загальні риси

Виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управ­ління відіграє важливу роль у житті суспільства, опосередковує порядок розв'язання широкого кола індивідуально-конкретних справ органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, адміністрацією підприємств, установ, організацій. Значною мірою ці справи зачіпають інтереси громадян, нерідко незалеж­но від їх бажання. Оформлюючи куплений автомобіль, одержу­ючи необхідну довідку, вчинивши адміністративне правопору­шення, громадяни вступають у адміністративно-процесуальні відносини, врегульовані нормами адміністративно-процесуаль­ного права, які спрямовано на правильне й оптимальне вирішен­ня конкретної адміністративної справи. Ці норми дозволяють реалізувати на практиці вимоги матеріально-правових норм.

Поняття «адміністративний процес» у адміністративно-пра­вовій науці прийнято розглядати в широкому й вузькому ро­зумінні. В широкому розумінні адміністративний процес — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення індиві­дуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, судами (загальної юрисдикції чи спеціально ство­реними) або спеціально уповноваженими на те органами (по­садовими особами). У вузькому розумінні адміністративний процес розглядають як провадження в справах про адмініст­ративні правопорушення й застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Іноді поняття адміністративного процесу у вузькому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про адміністративні правопорушення й застосування адміністративних стягнень до винних, а і як розгляд справ із застосуванням заходів адміністративного примусу.

Адміністративний процес є видом юридичного процесу й має всі притаманні останньому ознаки

Насамперед, адміністративний процес здійснюють тільки уповноважені на те суб'єкти. Законодавцем чітко регламенто­вано компетенцію державних органів, їх посадових осіб, органів правосуддя та деяких інших органів щодо вирішення індиві­дуально-конкретних справ у ході адміністративно-процесуаль­ної діяльності.

Впорядкованість адміністративного процесу обумовлено наявністю чіткої системи дій по проведенню операцій з при­писами норм права. Очевидно, що без дій по вибору та аналізу приписів правових норм, без з'ясування їх змісту неможливе розв'язання завдань процесу та досягнення його мети.

Процес розгляду конкретної адміністративної справи немисли­мий без проміжного та кінцевого закріплення певних фактів, що відіграють роль своєрідних сходинок на шляху до встановлення юридичних наслідків. Тільки після їх закріплення у відповідних процесуальних документах такі факти стають юридичними.

Урегулювання процесуальних дій суб'єктів адміністратив­ного процесу є запорукою того, що кінцевий результат буде досягнутий, а відсутність належної процесуальної регламен­тації означає по суті некерованість їх дій, ставить під сумнів досягнення реальної мети процесу.

Розгляд адміністративної справи (більшою мірою це сто­сується справ, що мають спірний характер) неможливо уяви­ти без встановлення певних фактичних даних і конкретних обставин. Не випадково в ст. 245 КпАП законодавець прямо орієнтує на своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи про адміністративне правопорушен­ня. Важко уявити розв'язання цього завдання без використан­ня різноманітних методів і засобів юридичної техніки, досяг­нень науково-технічного прогресу. Про це свідчить та обста­вина, що в числі учасників справ про адміністративні правопорушення виділяється така процесуальна фігура, як експерт, тобто особа, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі людської діяльності.

І, нарешті, найважливішою обставиною, що характеризує адміністративний процес, слід визнати те, що адміністратив­но-процесуальна

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні