Адміністративно-процесуальна діяльність

участь у процесі, користуючись своєю рідною мовою. При цьо­му йому повною мірою забезпечують одержання всієї необхід­ної інформації і можливість донести власну інформацію до відома органу або посадової особи, що розглядає конкретну адміністративну справу. На це спрямовано участь у процесі такої процесуальної фігури, як перекладач.

Принцип презумпції невинуватості та правомірності дій громадян.  Додержання цього принципу має слугувати основною передумовою для ходу й результатів юрисдикційного ад­міністративного процесу. Основні риси презумпції невинува­тості громадян полягають у тому, що вони відбивають об'єктив­не правове становище, що виражає думку держави стосовно винуватості особи або правомірності її дій, а не думку кон­кретних суб'єктів процесу. Доказування невинуватості або пра­вомірності дій особи є її правом, а не обов'язком. Особу вважа­ють невинною у вчиненні адміністративного правопорушення або її дії вважають правомірними, доки винність особи або не­правомірність її дій не буде доведено в установленому зако­ном порядку, а сама постанова або рішення в конкретній справі не повинні ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип швидкості та економічності процесу обумовлений оперативністю виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. Визначення конкретних, порівняно невеликих строків розгляду та вирішення адміністративної справи є чинником, який, з одного боку, виключає зволікання, а з іншого — дозво­ляє впорядкувати рух справ, увести процес у визначені часові рамки. Порівняно з кримінальним і цивільним процесами ве­дення більшості адміністративних справ з матеріального по­гляду є менш обтяжливим для держави. Однак це не означає, що певні фінансові витрати й організаційні труднощі мають стати на заваді належному веденню процесу, забезпеченню за­хисту прав і законних інтересів громадян.

Принцип самостійності в прийнятті рішення насамперед виключає будь-яке втручання інших органів і посадових осіб у адміністративно-процесуальну діяльність суб'єктів, уповнова­жених вести процес

З іншого боку, це дає змогу підвищити відповідальність за прийняття рішень, сприяє їх законності та обґрунтованості. Неухильне проведення в життя цього прин­ципу не дозволяє органу або посадовій особі перекладати обо­в'язки щодо вирішення справ, які належать до їх компетенції, на інші, в тому числі, нижчі інстанції.

Слід відзначити, що втілення в життя названих принципів адміністративного процесу стає можливим за допомогою спеці­ально встановлених для цього процесуальних способів і засобів. Вони складають активну характеристику адміністративно-про­цесуальної діяльності, утворюють її організаційну основу та виступають своєрідним процесуальним інструментарієм.

Таким чином, адміністративний процес становить собою врегульовану нормами адміністративно-процесуального права діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб, інших уповноважених на те суб'єктів, спрямовану на реалізацію норм адміністративного матеріального права, а також матеріально*правових норм інших галузей права в ході розгляду індивідуально-конкретних справ.  

2. Структура адміністративного процесу й характеристика провадження в окремих адміністративних справах

Однією з найважливіших особливостей адміністративного процесу є коло охоплюваних ним суспільних відносин. Ця об­ставина значною мірою передбачає структуру адміністратив­ного процесу.

В цілому адміністративний процес становить собою систему проваджень, що співвідносяться з ним як категорії загального та особливого.

Виділення окремих проваджень у межах адміністративно­го процесу обумовлено низкою чинників. Насамперед кожно­му провадженню притаманні свої мета й коло завдань, які роз­в'язують для досягнення цієї мети. Справді, мета проваджен­ня в справах про адміністративні правопорушення одна, а провадження за заявою громадянина — зовсім інша. Згідно з цим слід розрізняти й завдання названих проваджень.

Реальний розподіл адміністративного процесу

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні