Адміністрування податків і зборів

Адміністрування податків і зборів

Відомо, що адміністрування податків і зборів є однією з найважливіших ознак держави та необхідною умовою її існу­вання. Адміністрування (від англ. «administration») означає управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (кон­троль); у широкому розумінні, це — організаційно-розпо­рядча діяльність керівників і органів управління, що здійс­нюється шляхом наказів і розпоряджень. Адміністрування процесів оподаткування об’єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Об’єктом адмі­ністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов’язань платників податків. Метою адміністрування є за­безпечення погашення податкових зобов’язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяль­ність через застосування законодавчо встановлених механіз­мів і процедур.

Існують різні види адміністрування у фінансовій та еко­номічній сферах. На відміну від них податкове адміністру­вання являє собою комплекс правових, економічних і фінан­сових заходів держави для формування системи оподатку­вання, забезпечення своєчасної і повної сплати податків і зборів з метою задоволення фінансових потреб суспільства в цілому, а також розвитку економіки країни шляхом перероз­поділу фінансових ресурсів

Отже, під податковим адмініструванням слід розуміти сукупність норм (правил), методів, засобів і дій, за допомо­гою яких спеціально уповноважені органи держави здійсню­ють управлінську діяльність у податковій сфері, спрямовану на контроль за дотриманням законодавства про податки та збори (обов’язкові платежі), за правильністю нарахування,

повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети по­датків і зборів, а у випадках, передбачених законами України, — за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю надходжень у відповідний бюджет інших обов’язкових пла­тежів та притягнення до відповідальності порушників подат­кового законодавства.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та податкових зо­бов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухга­лтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, веден­ня яких передбачено законодавством. Забороняється форму­вання показників податкової звітності та митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними докумен­тами. Для обрахування об’єкта оподаткування платник пода­тку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерсь­кого обліку щодо доходів і витрат із врахуванням положень Податкового кодексу України.

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання до­кументів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, ко­нтроль за дотриманням якого покладено на контролюючі ор­гани, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звіт­ності, для складення якої використовуються зазначені доку­менти, а у разі її неподання — з передбаченого граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декла­рації.

Платник податків зобов’язаний відновити втрачені доку­менти протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

На підставі документарного підтвердження даних платник податку у строки, встановлені законом, подає податковому органу податкову декларацію (розрахунок) — документ, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податко­вого зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми дохо­ду, нарахованого (виплаченого) на користь платників подат­ків — фізичних осіб, суми

1 2 3 4