Адресні соціальні допомоги

соціальної, психологічної, правової, освітньої та будь-якої іншої підтримки молоді;

- допомозі реалізовувати право молоді та повноцінне життя;

- прищепленні навичок соціально-схвальної поведінки;

- навчанні адаптуватися правовими засобами до сучасного світу;

Пріоритетними напрямками діяльності соціальної служби молоді є:

- соціальна підтримка молодої сім'ї;

- соціальна робота молоді жіночої статі;

- соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків;

- профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі;

- сприяння працевлаштуванню і вторинній зайнятості молоді;

- соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами;

- соціальна робота з допризовною та призовною молоддю, військовослужбовцями та членами їх сімей, службовцями за призовом, молоддю, яка звільняється з лав Збройних Сил України;

- служба “Телефон довіри”.

Проте економічне становище країни ще не давало можливості відповідним чином фінансувати виконання поставлених перед центрами соціальної служби молоді завдань, реалізувати їхнє гасло “Діяти до кожної молодої людини”, тому постає проблема розвитку громадських молодіжних об’єднань. Таких, які за відповідної законодавчої підтримки молодіжних ініціатив могли б самостійно створювати матеріально-технічну базу для своєї діяльності, зокрема для реалізації соціальних програм.  

Соціальна робота з людьми девіантної поведінки

Основні види девіантної поведінки — це злочинність і кримінально безкарні випадки аморальної поведінки, які теж являють суспільну небезпеку. Зв’язок злочинності та аморальної поведінки є в тому, що скоєнню злочину передує, як правило, певний різновид девіантної поведінки у формі пияцтва, наркоманії і т. д. Девіантна поведінка поділяється на дві групи.

1. Поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров’я, тобто наявності у людини явної або прихованої психопатології. В цю групу можна віднести людей, яких умовно можна віднести до третьої зони характерів, тобто астенінів, шизоїдів, епілептоїдів, та інших психічно ненормальних людей або людей з психічними відхиленнями, але в допустимих межах.

2. Поведінка, що відхиляється від морально-етичних норм людського співжиття, що проявляється в різних формах соціальної патології — пияцтві, наркоманії, проституції і т. д. Подібний вид девіантної поведінки виражається у формі проступків або злочинів

Якщо ці проступки незначні, то особи, що їх вчинили, караються згідно норм трудового або адміністративного права. Правоохоронні органи застосовують до людей девіантної поведінки міри примусового характеру (адміністративний арешт, штраф і ін. ), а соціальні та медичні служби проводять з ними комплекс заходів по соціальній та психологічній адаптації.

До основних факторів соціального контролю над людьми девіантної поведінки можна навести наступні.

1. Методи і засоби соціального контролю повинні бути адекватні конкретним видам девіантної поведінки. Основним засобом соціального контролю повинно стати задоволення різних потреб та інтересів осіб, схильних до “ненормованої поведінки. Ефективність попередження правопорушень досягається не стільки тимчасовим подавленням девіантної поведінки, а постійним витісненням соціально одобрюваної та корисної поведінки.

2. Істотне зменшення репресивних дій. Позбавлення свободи приводить особистість до соціальної і моральної деградації і може використовуватися лише як крайня міра. Тому, для молодих правопорушників допустимо лише зменшення строків позбавлення волі, відстрочка виконання вироку, умовно-дострокове звільнення, і, основне, зміна умов утримання.

3. Створення гнучкої і розгалуженої системи соціальної допомоги, включаючи державні, суспільні, благодійні та інші структурні ланки. Непогано зарекомендували себе суспільні організації за принципом “самодопомоги” (групи “анонімних” алкоголіків, наркоманів, осіб, звільнених

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14