Адресні соціальні допомоги 2

цим правом. Дослідження показують, що лише 80% громадян, які мають право на пільги, користуються ними. Некористування пільгами та його причини показує недоліки сучасної системи пільг та компенсацій як засобу допомоги бідним верствам населення.

Таким чином, здійснений нами аналіз системи надання пільг та компенсацій населенню країни дав змогу зробити такі висновки щодо розв’язання даної проблеми. На сучасному етапі система пільг не повною мірою виступає інструментом соціального захисту населення. Про це свідчить її подвійний характер.

Наведений аналіз стану системи пільг та компенсацій в Україні дав змогу зробити наступні висновки:

Безперечно, система надання населенню пільг і компенсацій є ключовим елементом соціальної політики. Але, на жаль, ступінь користування пільгами показує, що сучасна система пільг і компенсацій не виконує свого соціального завдання, яке полягає в забезпеченні підтримки соціально уразливих верств суспільства. Загалом лише 43% населення використовує своє право на ті чи інші пільги. З них 70% складають не бідні, а ті, хто належить до більш забезпечених верств суспільства. Некористування пільгами підтверджує тенденцію, що найбільшу частину серед тих, хто має право на пільги, але не користується ними, складають бідні. Крім того, найпоширеніша причина не користування пільгами серед бідних, які мають право на пільги, це відсутність підстав для користування

Інакше кажучи, право користуватися міжміським транспортом нічого не варте для сільських мешканців, які просто не можуть їм скористатися. В цій ситуації пільга стає лише декларативною й не має жодного практичного значення для тих, хто ніби–то має на неї право.

Усе це свідчить про те, що настав час радикально реформувати українську систему пільг і компенсацій, яка має виконувати функцію соціального захисту найбільш нужденних верств населення. В умовах як загальної обмеженості ресурсів бюджетів усіх рівнів, так і обсягу коштів, що можуть за нинішньої економічної ситуації в країні спрямовуватись для потреб соціального захисту населення, дуже важливим питанням є раціональне та ефективне використання цих коштів. Посилення соціального захисту найбільш соціально вразливих верств населення вимагає змінити характер сучасної системи.

Доки не буде приведено у відповідність наявність коштів з обсягами та різними видами пільг і допомог, бідна частина населення ніколи не одержить підтримки, яку повинна надавати їм система пільг і компенсацій. Систему потрібно зробити врівноваженою та концентрованою – такою, щоб пільги були не привілеями, а адресною допомогою найбільш нужденним членам суспільства.

При реформуванні державної політики з надання пільг і компенсацій треба враховувати відносну вагу визначених цілей і необхідність зробити чіткий політичний вибір у разі існування несумісних цілей.

Повинно бути менше пільг за професійною ознакою (працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, транспорту, військовослужбовці тощо), і більше пільг, які надаються найбільш уразливим верствам населення (інвалідам війни та загального захворювання 1 та 2 груп, громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям–інвалідам, пенсіонерам тощо). Це буде прогресом для системи в цілому, тому що рівень заробітної плати переважної більшості зазначених категорій, які одержують пільги за професійною ознакою, досить високий і значно перевищує середній.

Крім того, в чинній системі пільг та компенсацій є такі пільги, які в інших країнах не розцінювалися б як складові соціального захисту населення. Це безплатне або пільгове санаторно–курортне лікування, надання бюджетних кредитів тощо.

1 2 3 4 5 6 7 8 9