Айвазовський Іван Костянтинович - один з найбільших російських живописців XIX століття

План

  1. Айвазовський Іван Костянтинович - один з найбільших російських живописців XIX століття
  2. Феодосійска картинна галерея
  3. Дев'ятий вал. 1850
  4. Чорне море. 1881

Висновок

Література

 

 

 


Айвазовський Іван Костянтинович - один з найбільших російських живописців XIX століття

З дитячих років виявилася в нього пристрасть до малювання. Він ріс у Феодосії, і самі яскраві враження були пов'язані з морем; мабуть тому й присвятив він зображенню моря всю свою творчість.

17 липня 1817 року священик вірменської церкви міста Феодосії зробив запис про те, що в Костянтина (Геворга) Гайвазовського і його дружини Репсиме народився «Ованес, син Геворга Айвазяна». Він був молодшим у родині. Крім нього в Геворга й Репсиме було ще два сини й дві дочки. Виходець із південної Польщі - Галичини Геворг Айвазян писав ім'я й прізвище на польський лад - Костянтин Гайвазовський. Цим же прізвищем стане підписувати свої перші картини і його син Іван, якому призначено буде прославити прізвище своїх предків, зробивши його відомим усьому світу. Тільки в 1840 році він змінив його написання на більш звичне для російського вуха звучання - Айвазовський, але в листах вірменською мовою він назавжди залишався Ованесом Айвазяном.

  Костянтин Гайвазовский улаштувався з родиною у Феодосії на самому початку XIX століття. Родина Гайвазовських була небагата. Мати була митецькою вишивальницею, і її ремесло не раз виручало родину в особливо важкі часи

Будинок був невеликий, він стояв на піднесенні, звідки була видна далечінь моря. Воно та ще небо над ними й стали тими головними враженнями, що визначили життєву долю майбутнього художника. Море, те ласкаве, те грізне, з нескінченно, що набігають на берег хвилями, що міняє кольори від прозорого бірюзового на недвижній поверхні під час штилю до густої чорності в штормові дні, - притягало, вабило до себе. Воно було завжди поруч, і хлопчикові не набридало стежити за його рухом і життям. Човни й баркаси рибалок, що йшли в море, а потім поверталися з уловом до берега, що радісно зустрічали їхні родини й вся міська дітвора - от ті враження, які відгукнуться пізніше в його картинах. Зрідка на обрії з'являлися вітрила більших фрегатів, їхні назви поки були невідомі хлопчикові, але прийшов час, і саме він прославив на своїх полотнах кораблі російського флоту. На випадкових аркушах паперу він копіював портрети, військові сцени, а коли не вистачало паперу, то самим зручним місцем для малювання виявлялися білені стіни будинку. На них було легко малювати вугіллям фігури солдат, вітрильники з надутими вітрилами, чайок над скелями, морські хвилі, що набігають на берег.

 Малюнок солдата в повному військовому спорядженні на стіні будинку випадково побачив градоначальник Феодосії Олександр Іванович Казначеєв. Він уже чув про юного художника від міського архітектора Коха, чув і про те, що той добре грає на скрипці, віртуозно виводячи смичком протяжливі східні мелодії. Інтерес глави міста до сина старости феодосійського базару рішучим образом змінив плин життя хлопчика. У руках юного Айвазовського вперше виявилися дійсні акварельні фарби, кисті й гарний папір, подаровані йому Казначеевим. Казначеєв виявився не тільки талановитою людиною, але головне, людиною з великою душею. Коли в 1830 році Казначеева перевели з Феодосії на службу в Сімферополь і призначили Таврическим губернатором, він взяв із собою й Айвазовського, визначивши його в Сімферопольську гімназію, де той проявив себе

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні