Активні операції банків з цінними паперами

паперів - векселі, казначейські зобов’язання з періодом обігу до року, деривативи - неправомірно відносити до інвестиційних вкладень.

З огляду на сказане усі цінні папери доцільно поділити з погляду тривалості періоду обігу на два основні класи: інструменти грошового ринку, до яких відносять цінні папери з періодом обігу до року і які характеризуються низькою дохідністю, низьким ризиком і високою ліквідністю; інструменти ринку капіталів, які мають строк погашення більше року і в цілому характеризуються вищою дохідністю та підвищеною ризиковістю, ліквідність залежить від особливостей ринку.

Отже, лише вкладення в інструменти ринку капіталів можуть бути віднесені до інвестицій. Інвестиційна діяльність комерційних банків регламентується чинним законодавством, згідно з яким у більшості країн банки можуть здійснювати як фінансові, так і реальні інвестиції. За Законом України «Про банки і банківську діяльність» інвестиційні операції комерційних банків пов’язуються як з придбанням цінних паперів, так і з іншими напрямками вкладання коштів, такими, як вкладення в нерухомість, інтелектуальні цінності, науково-технічну продукцію, майнові права і т. ін.

Але банківська справа пов’язується передусім з фінансовою діяльністю, тому саме фінансові інвестиції повинні розглядатись менеджментом банку як пріоритетний напрямок вкладення коштів. Звичайно, реальні інвестиції в будь-якому випадку займають певну частину серед активних операцій банку, хоча б у формі капітальних вкладень. Але надмірна концентрація інвестиційного портфеля банків у реальних інвестиціях розцінюється як здійснення невластивої банкам діяльності. Успіх такої діяльності значною мірою визначається наявністю висококваліфікованих фахівців з глибоким знанням не тільки фінансового ринку, а й особливостей виробничої та науково-технічної діяльності, закономірностей функціонування інших ринків, таких як ринок нерухомості, товарний ринок або ринок творів мистецтва

Недооцінювання цих чинників у процесі формування реальних інвестицій призвело до значного погіршення фінансового стану і навіть банкрутства багатьох банків США у 80-х роках, коли вони надмірно захопилися інвестуванням у нерухомість.

Отже, фінансові інвестиції повинні розглядатися менеджментом банку як пріоритетний напрямок формування інвестиційного портфеля. Такий підхід і переважає в практичній діяльності багатьох зарубіжних і вітчизняних банків, саме тому часто інвестиційний портфель асоціюється з портфелем цінних паперів банку.

З огляду на сказане в поняття портфеля цінних паперів банку вкладається ширший зміст щодо фінансових інвестицій, оскільки до нього включаються як інвестиційні цінні папери, так і інструменти короткострокового характеру (векселі, деривативи, короткострокові казначейські зобов’язання). Крім того, перелік функцій портфеля цінних паперів набагато ширший за функції, що їх виконує інвестиційний портфель.

Основною метою здійснення інвестиційної діяльності банку є одержання доходів у майбутньому в будь-якій формі: дивідендів, прибутків від зростання вартості придбаних активів, відсоткових виплат тощо. Портфель цінних паперів банку, крім генерування доходів, виконує ряд інших важливих функцій, таких, як підтримка ліквідності, зниження ризику, стабілізація загальних доходів банку, забезпечення гнучкості всього портфеля активів. Портфель інвестицій, особливо реальних, навпаки, характеризується підвищеною ризиковістю, зменшує ліквідність та можливості швидкої реструктуризації активів.

Далі йтиметься про банківський портфель цінних паперів, а під інвестиціями розумітимемо лише фінансову форму інвестування, тобто вкладення в довгострокові цінні папери, паї, частки, статутні фонди тощо.

Національним банком України запропоновано таку класифікацію вкладень комерційних банків у цінні папери: портфель цінних паперів на продаж; портфель цінних паперів на інвестиції; портфель пайової участі (вкладення в асоційовані компанії); портфель вкладень у дочірні компанії.

Віднесення цінного паперу до

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні