Актори та театр Іспанії XVII ст
ПЛАН
ВСТУП
- ЛОПЕ ДЕ ВЕГА-ПРЕДСТАВНИК ІСПАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ.
- XVII СТ. — "ЗОЛОТИЙ ВІК" ІСПАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
- АКТОРИ ІСПАНСЬКОГО ТЕАТРУ.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
ВСТУП
Іспанська драматургія епохи бароко збагатила світовий театр іменами Лопе де Веги, Аларкона, Тірсо де Моліни, Кальдерона. Водночас епоха бароко в іспанському театрі — це час запеклої боротьби, яка точилася між драматургами й ідеологами іспанської контрреформації за саме існування театрального мистецтва. Творчість Кальдерона, якого німецькі романтики називали «поетом честі», стала завершальною віхою цієї драматичної боротьби і золотої епохи іспанського театру.
Своєрідне перетворення стиль бароко одержав у театрі.
Даному жанру притаманні:
1) умовність, стилю;
2) своєрідна мова з включенням простонародних слів;
3) динаміка дії;
4) складна композиція;
5) пихатість, афектація.
На сцену вийшли нові драматурги: Тірсо де Маліна (“Дон Хіль - зелені штани” - комедія положень; “Севільский цирюльник чи кам'яний гість”) і Педро Кальдерон (“Життя-це сон” 1636р. , “Поклоніння хресту” 1635р. , “Чудодійний маг” 1637р. , “Стійкий принц” 1628р
1) боротьба духу і тіла, чесноти і пороку в особистості героя і в зовнішньому конфлікті драми;
2) перемога світлих сил, що дістається спокутою, мученням;
3) оголення життєвих протиріч.
1. Лопе де Вега-представник іспанського національного театру.
Лопе де Вега створив величезну кількість п'єс. Зухвалий в житті, Лопе підняв руку і на традиції іспанської драматургії: він відмовився від прийнятого тоді принципу єдності місця, часу і дії, зберіг лише останнє, і поєднав в своїх п'єсах елементи комічного і трагічного, створивши класичний тип іспанської драми.
П'єси де Веги торкаються різноманітних тем: соціально-політичні драми з вітчизняної та іноземної історії (наприклад, п'єса про Лжедмитрія «Великий герцог Московський»), історичні хроніки («Доблесний кордовець Педро Карбонеро»), історії кохання («Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Вчитель танців»). Основа п'єс — інтрига.
У драмах Лопе велику роль займає історія. Такі твори, як «Останній готський король», «Граф Фернан Гонсалес», «Зубці стін Торо», «Юність Бернара дель Каріпо», «Незаконний син Мударра» та інші. Трактування історичних подій у Лопе близька і збігається з тою, котру століттями давали романсеро (цикли іспанських народних пісень).
Театр Лопе де Вега розігрував знайомі будь-якому жителю Піренеїв сюжети. Усі п'єси побудовані так, що трапляється подія, котра припиняє спокійну дію, доводячи напругу переживань до трагізму, щоб пізніше ввести це схвильоване море пристрасті та свавілля в русло законності та суворої католицької моралі. Любовна інтрига, саме в силу того, що вона може розкрити всю могутність людських інстинктів та свавілля, існує у Лопе де Веги, з одного боку — для показу поведінки в сім'ї та суспільстві, а з іншого — показує значущість політичних та релігійних ідей, що панували у тогочасному суспільстві.
Лопе де Вега в своїх численних комедіях («Собака на