Аналіз характеру відносин Україна - США

масштабної конференції під назвою «Україна і членство в НАТО», до проведення якої залучені політики та експерти високого рівня з обох сторін.

Якщо ще кілька років тому про членство України в НАТО у США говорили лише невиправні романтики-українофіли, то тепер це — одне із практичних питань порядку денного. Двері альянсу для України відчинені, але остаточне рішення слід приймати самій Україні — такий лейтмотив позиції США. У багатьох неформальних розмовах чиновники й експерти стверджують, що сприяння отриманню Україною членства в альянсі — один із найважливіших пріоритетів політики США у східноєвропейському регіоні. При цьому всі припускають, що процес цей може бути досить тривалим. Нині двостороннє співробітництво може бути спрямоване на прискорення реформ у секторі безпеки та оборони: модернізацію армії, де вже фіксується очевидний прогрес, і органів безпеки, де прогрес поки що не простежується. Не так важливо, чи говоритиме уряд Януковича про членство в НАТО, — важливо, щоб він проводив реформи, які наближають Україну до стандартів НАТО, — заявляють американські експерти.

Важливою перспективою двосторонніх відносин є співробітництво у сфері енергетичної диверсифікації. США готові сприяти наповненню нафтопроводу Одеса — Броди каспійською нафтою, хоча на пряме запитання про готовність законтрактувати певні обсяги каспійської нафти, яка належить американським компаніям, позитивної відповіді українці поки що не одержали. Причини, крім відомого діючого маршруту Баку — Джейхан, — і у вкрай невизначеній позиції нового уряду України щодо добудови Одеса — Броди до Плоцька та Гданська, без якої нафтопровід практично непрацездатний в аверсному напрямку. Усім відомо, що нинішній міністр палива й енергетики Юрій Бойко — давній опонент цього транзитного маршруту

Проте політична кон’юнктура, особливо політика Росії на Кавказі, підштовхує Польщу, Україну, Грузію й Азербайджан до тіснішої співпраці як між собою, так і зі США у питаннях енергетичної безпеки. Для використання цього вікна можливостей потрібен постійний діалог на рівні експертів, профільних чиновників, проте Україна ні тепер, ні в часи «помаранчевих» урядів не надто прагнула такого діалогу. У цьому сенсі можна довго кивати на Бойка і Клюєва, але політика Плачкова та Івченка була нічим не краща. Україна продовжує перебувати на самоті, не в змозі ефективно скористатися потенціалом міжнародної підтримки і колективних дій в енергетичних битвах.

Важливим тестовим компонентом україно-американських відносин була і залишається інтенсивність контактів на найвищому рівні.

Вашингтон традиційно перебірливо й акуратно ставиться як до планування закордонних візитів першої особи своєї країни, так і до запрошення іноземних лідерів на береги Потомаку. І якщо півтора року тому, у квітні 2005 року, президента Ющенка зустрічали як тріумфатора, то вже у червні минулого, 2006 року президент Буш відмовився від ідеї відвідати Київ, бачачи нездатність правлячої команди розпорядитися цілком сприятливими для неї результатами березневих виборів. Можна з великою часткою ймовірності стверджувати, що якби демократичну коаліцію створили до кінця травня, то в другій половині червня 2006 року, Україну з офіційним візитом відвідав би президент США. Проте з урахуванням обставин, які виникли влітку, було вирішено перенести цей візит на невизначене майбутнє.

Зате тепер на порядку денному — організація регулярних візитів глави українського уряду Віктора Януковича до Вашингтона. Після досить пристойних, на думку більшості

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні