Аналіз стану вивчення проблеми творчості
Аналіз стану вивчення проблеми творчості
Феномен творчості притягував увагу мислителів різних епох розвитку світової культури. Про глибокий інтерес до зазначеного феномену свідчить незгасаюче ( із давніх давен) прагнення до спроб створити “теорію творчості”, хоча у більшості випадків творчість розглядалася на рівні поверховості явищ, часто фантастично, іноді ідеалістично.
В спробах побудови теорії творчості, які здійснювалися до початку ХХст. , виділяють декілька типів :
- Філософський тип, що має два різновиди: гносеологічний і метафізичний. Для першого головна задача - пізнання світу в процесі художньої інтуїції (Платон, Шопенгауер, Бергсон, Н. О. Лоський та ін. ). Центральна проблема іншого різновиду – розкриття метафізичної сутності в релігійно-етичній інтуіції (Ксенофан, Сократ, Аквинський, Августін, Шеллінг, В. О. Соловйов).
- Психологічний тип .
Один з його різновидів спрямований на зближення з природознавством та пов‘язаний з розглядом проблем творчої уяви, інтуїтивного мислення, творчості первісних народів, дітей, творчості винахідників і т. п.
Другий різновид – відгалуження психопатології (Ломброзо, Нордау, В. М. Бехтєрєв, В. Ф. Чиж та ін. ); проблеми цього типу – геніальність та божевілля, вплив спадковості, алкоголізму, статі.
- Інтуїтивний тип.
Цей тип має естетичний та історико-літературний різновиди.
Проблема першого різновиду – розкриття метафізичної сутності світу в процесі художньої інтуїції (Платон, Шиллер, Шопенгауер, Шиллінг, Ніцше); вивчаються питання художньої інтуїції в музиці, живопису, архітектурі, питання походження та побудови художніх творів, сприйняття глядачів. Другий різновид – історико-літературний (Дільтей, А. А. Потебня, Д. М. Овсяніко-Куликовський та ін. ); тут увага приділяється народній поезії, міфам і народним казкам, психології читача [65,с. 5].
Зазначена класифікація цінна тим, що показує нам характерну особливість досліджень творчості минулих часів, коли увага дослідників зосереджувалася або на художній, або на науково-філософській творчості
З початку 20 століття розгортаються пошуки природничонаукових шляхів вивчення творчості, з позицій фізіологічних закономірностей, що привело до розуміння природи творчості як генетично зумовленої.
Своєрідна позиція розуміння творчості представлена в працях В. М. Бехтєрєва, в його розумінні творчості з рефлексологічної точки зору. Творчу ситуацію –проблему – В. М. Бехтєрєв трактує як подразник, а творчість, в наслідок цього, є не що інше, як реакція на такий подразник. В своєму продуктивному виразі творчість виступає як результат остаточного розв’язання реакції, або певної сукупності рефлексів. Одночасно В. М. Бехтєрєв підкреслює важливу роль природних обдарувань.
“Для будь-якої творчості, - пише В. М. Бехтєрєв,- необхідною є певна ступінь обдарованості і відповідне виховання, що створює навички в роботі. Останнє розвиває схильність в сторону виявлення природних обдарувань, завдяки чому в кінці виникає майже непереборне прагнення до творчої діяльності” [22,с. 233].
Спеціаліст в галузі молекулярної біології, академік В. О. Енгельгардт також визнає, що творча здатність виступає як природжена потреба і в такому розумінні вона може бути уподібнена інстинкту. Ця потреба притаманна величезній більшості людей. Вона може виражатися у вигляді окремих здібностей у однієї людини або блискучого таланту у іншої, але важко знайти індивіда, повністю позбавленого цієї дорогоцінної якості. Здатність до творчості, робить висновок В. О. Енгельгардт,- це найвищий дар, яким нагородила людину природа на безмежно тривалому шляху її еволюційного розвитку [33,с. 15].
Серед сучасних дослідників досить специфічний погляд на природу творчості має В. М. Вільчек, який