Аналіз стану вивчення проблеми творчості

В. М. Дружинін притримується точки зору, що творчість і діяльність є принципово протилежними формами людської активності та вказує на їх суттєві відмінності:
  1. Діяльність виникає внаслідок зовнішніх або внутрішніх раціональних причин (“для того, щоб”  або  “тому що”). Творчість спонтанна і непланована.
  2. Діяльність доцільна, раціональна і свідомо регульована. Творчість недоцільна, ірраціональна і не піддається (в момент творчого акту) регуляції з боку свідомості.
  3. Діяльність спонукається певною мотивацією, функціонує за типом “негативного зворотного зв’язку”: досягнення результату завершує етап діяльності.

Творчість має в основі глобально ірраціональну мотивацію відсторонення людини від світу, спрямовується тенденцією до його продовження.

4 .   Творчість – це життя безсвідомого. Її механізм – взаємодія активного домінуючого безвідомого з пасивною свідомістю.

         Діяльність – це життя свідомості. Її психологічний механізм зводиться до взаємодії активної, домінуючої свідомості з рецептивним, пасивним безсвідомим [26,с. 154].

         Таке розділення не може бути категоричним. Між творчістю та діяльністю безперечно існує зв’язок. Було б помилкою прирівнювати творчість тільки до діяльності людини, але в той же час не слід забувати, що творчість є діяльнісною за своєю природою,  оскільки завжди передбачає процес розвитку – або ідеального (почуття, думки), або матеріального (речі). Таким чином, діяльність виступає ніби-то складовою частиною творчості, її рушійною силою. Як вірно помітила Д. Б. Богоявленська “ творчість – це розвиток діяльності за ініціативою самої особистості” [9,с. 36].

         Західні представники глибинної психології і психоаналізу вважають що в основі творчості лежить специфічна  мотивація, яка спрямовує особистість до творчості та вказує на мотиваційну природу творчості.

         З. Фрейд вважає творчу активність результатом сублімації статевого потягу на іншу сферу діяльності. А. Адлер уявляє творчість результатом компенсації комплексу недостатності. К. Юнг представляє творчість як прояв архетипів колективного безсвідомого. Р. Ассаджіолі вважає творчість процесом сходження особистості до “ідеального Я”, засобом її саморозкриття.

         Гуманістичні психологи (А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс) вважають джерелом творчості мотивацію особистісного зростання, потребу людини в самоактуалізації, прагнення “стати тим, що закладено в людській потенціальності”.

         Тепер спробуємо підвести підсумки та сформулювати підходи до розуміння природи творчості:

  1. Психогенетичний підхід  (В. М. Бехтєрєв, В. О. Енгельгард, В. М. Вільчек).

         Кожна людина має певний рівень природної обдарованості творчими здібностями. Творча здатність людини виступає як природжена потреба та реалізується за допомогою механізму наслідування.

  1. Соціальний підхід (О. М. Лук, В. О. Моляко, Б
    П. Нікітін, В. Є, Чудновський, В. М. Дружинін та ін. ).

         Оскільки людина народжується в світі соціальному, то процес її розвитку завжди супроводжується  впливом соціокультурного середовища . Соціальне обумовлює творчі можливості людини, сприяє їх реалізації, або гальмує їх прояв.

  1. “Чуттєво – емоційний “ підхід (Г. В. Піхманець, Н. В. Рождественська, О. Л. Галін, В. М. Дружинін).

Творчість передбачає внутрішню (ментальну) активність особистості, тому що супроводжується емоційно-чуттєвими реакціями особистості. Емоційні переживання можуть або спонукати особистість до творчості, або бути продуктом творчо-діяльнісної активності.

  1. Аксіологічний (ціннісний) підхід (С. О. Грузенберг, В. А. Роменець).

         Цінності визначають зміст творчості. Творчість є цінною лише тоді, коли виражається в позитивній продуктивності.

  1. Діяльнісний підхід (Л. С. Виготський, В. О. Моляко, О. Н. Лук, Н. С. Лейтес, Б. П. Нікітін, О. О. Леонтьєв).

         Внутрішня активність особистості, як правило, має прояв в її зовнішній (діяльнісній) активності, мета якої – перетворення світу через власну діяльність.

  1. Мотиваційний підхід (З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг, Г. Ассаджіолі, Г. Оллпорт, К. Роджерс, А. Маслоу та ін. )

До творчості особистості спонукає певний тип мотивації, тому творчість породжується специфічними

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні