Антична філософія

План 

1.   Докласична  антична давньогрецька фiлософiя.  

1. 1 Натурфiлософiя Мiлетської школи.  

1. 2 Фiлософiя  пiфагорiйцiв.  

1. 3 Елейська школа.  

1. 4 Фiлософiя Емпедокла i Анаксагора.  

2   Класична антична фiлософiя.  

2. 1 Атомiзм Левкiппа i Демокрiта.  

2. 2 Софiстична фiлософiя.  

2. 3 Фiлософiя Сократа.  

2. 4 Платон.  

2. 5 Арiстотель.  

3.   Посткласична антична фiлософiя.  

3. 1 Давньогрецький скептицизм.  

3. 2 Епiкурейство.  

3. 3 Фiлософiя стоїцизму.  

4. 2 Стоїцизм у стародавньому Римi.  

4. 3 Римський еклектизм.  

4. 4 Неоплатонiзм.  

 

1.   Докласична  антична давньогрецька фiлософiя.

1. 1 Натурфiлософiя Мiлетської школи
 

Виникла в YI ст. до н. е. в м. Мiлетi, була одним з осе­редкiв iонiйської фiлософської традицiї. Основними представ­никами були  Фалес  (625-547  рр.   до   н. е. ),   Анаксiмандр (610-546 рр. до н. е. ), Анаксiмен (588-525 рр. до н. е. ).

Вчення мiлетцiв про природний початок свiту протистав­ляється мiфологiчним уявленням про створення свiту богами iз хаосу. Мiфи про богiв мiлетцi вважають зайвим припущенням про стороннi сили, якi свiтовi не потрiбнi для його виник­нення та iснування. Мiфологiчно-теогонiчне тлумачення свiту у мiлетцiв замiнюється Логосом (у значеннi ‘‘слово’‘‘‘,’‘смисл’‘, ‘‘судження’‘, ‘‘задум’‘, ‘‘порядок’‘, ‘‘гармонiя’‘, ‘‘закон’‘). Даний термiн мiлетцями ще не використовувався, їхнє вчення фактич­но вiдповiдає головним визначенням поняття ‘‘Логос’‘. Вперше цей термiн ввiв послiдовник мiлетської фiлософiї Гераклiт, маючи на увазi космiчний порядок, який забезпечується неза­лежним вiд людей i богiв законом буття. В спробах визначити першопочаток цi фiлософи повнiстю ще не вiдмежувалися вiд мiфологiчної традицiї використовувати чуттєво-наочнi образи, тому ззовнi їх тексти нагадують мiф, а не аналiтичну систему понять. Уподоблення першопочатку особливiй природнiй стихiї, що доступна чуттєвому сприйняттю (це: вода - Фалес, повiтря - Анаксiмен, вогонь - Гераклiт) продовжує традицiї саме мiфологiчного опису. Проте вже у Анаксiмандра поняття про ‘‘апейрон’‘, який не дається безпосередньо чуттям, а може бути осягнутий лише розумом, являє собою крок до суто поняттєвого вiдображення свiту. Апейрон, однак, ще не уявляється як по­няття взагалi, вiн визначається як найменша частинка, першо­речовина, яка з причин мiкроскопiчностi своїх розмiрiв не може бути вiдчутною.

Визначальна тенденцiя цiєї школи - намагання знайти не­видиму простим оком єднiсть у видимiй багатоманiтностi ре­чей. Ця єднiсть може бути опанована тiльки розумом. Причому вона розглядається як завжди iснуюча в безмежному Космосi. Першопочаток породжує всю багатоманiтнiсть речей, обiймає все iснуюче, оформлюючи його в упорядкований Космос, i керує рухом та розвитком Космосу.

Першi фiлософи стародавньої Грецiї визначили фундамен­тальну фiлософську проблему виникнення порядку, Логоса iз Хаосу. Iснування Логосу поряд iз Хаосом суперечить визначен­ням цих термiнiв. Вирiшення даної суперечностi було здiйсне­не Гераклiтом завдяки створенню першого вчення про розвиток, змiни в свiтi шляхом боротьби протилежностей.  

1. 2 Фiлософiя  пiфагорiйцiв.

Найчастiше називається ‘‘пiфагореїзм’‘.   Така назва похо­дитьвiд iменi засновника - Пiфагора (YI ст. до н. е. ).

Спочатку пiфагорейство виникло як релiгiйний рух, що сформувався

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14