Антична психологія

План

1. Особливості античної психології.  

2. Вчення про душу в античному матеріалізмі.  

3. Вчення про пізнання.

4. Проблема відчуттів в античній психології.

5. Проблема волі і характеру - на самостійне опрацювання.

 

1. Особливості античної психології.

Уявлення про душу існувало ще в стародавні часи і передувало появі першим науковим поглядам на її природу. Вони виникли в системі первісних вірувань людини, в міфології. Так діяльність людини чи тварини пояснювалась наявністю душі, а її спокій під час сну чи смерті пояснювався її відсутністю, сон чи транс являли собою тимчасову, а смерть - постійну відсутність душі.

Самі перші наукові пояснення про душу спрямовані на пояснення душі та її функцій. Вони виникли в стародавній філософії і створили вчення про душу. Вчення про душу є першою формою знань, в системі яких почали розвиватись психологічні уявлення.

(Психол. проблеми були частиною філософії. Так фічософія в Стародавній Греції виникла VI ст. до н. е. , а в Вавілоні та Єгипті ще ні, там існувала релігійно-міфологічна ідеологія. Та стосовно наукових знань певні народи Африки та Передньої Азії випередили греків : у них раніше з 'явилась писемність; у єгипетських та вавилонських жреців розвивались астрономічні та математичні знання. Певні уявлення про природу та психіку схожі в філософських школах Стародав. Греції та Старод. Індії та Китаї. Та вирішальний вплив на наступний розвиток європейської культури  здійснила  філософія  саме   Старод.    Греції.    Ф

   Енгельс  писав,   що  в

різноманітних формах грецької філософії містяться вже в зародку майже всі пізніші типи світоглядних позицій. Та сучасних вчених Заходу цікавили і думки Сходу, їх глибина та духовність. Особливо великий інтерес до Сходу відмітився в психології в ХІХ ст. –ХХ ст. (концепція К. Юнга, Е. Фромма).

Античну психологію характеризує гуманізм грецької культури, гармонія духовної та тілесної сторони людини, любов до земного життя, культ здорового, прекрасного тіла. її відрізняє тонкий інтелектуалізм, величне відношення до розуму.

2. Вчення про душу в античному матеріалізмі.

Матеріалістичні вчення про душу склались і розвивались як частина матеріалістичної філософії, яка виникла в VI ст. до н. е. Вершиною античного матеріалізму був атомістичіний матеріалізм, засновником якого є Демокріт і його вчитель Левкіп (V ст. до н. е. ). (Демокріт жив в часи значного розквіту древньогрецької наки, мистецтва, літератури). В подальшому вчення Демокріта було розвинуте древньогрецьким філософом Епікуром і його школою під назвою "Сад". Послідовником Епікура в Римі до І ст. до н. е. був Лукрецій. Систему атомістичного матеріалізму розвивали стоїки в перший матеріаліст, період свого розвитку.

Згідно теорії атомістичного матеріалізму, все існуюче складалось з двох начал: буття (неділимі атоми) та небуття (порожнеча). Атоми - найменші, неділимі субстанції, недоступні органам відчуття, відрізняються по формі, величині та рухливості. Всі речі складаються з атомів.

Епікур наділяв атоми вагою, адже, щоб рухати тіла необхідна сила тяжіння. Епікур пояснював походження світу (землі) як результат стикання (столкновения) атомів.

(Стоїки розробили вчення

1 2 3 4