Антимонопольна політика

підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, СУБ'ЄКТИ Й ОБ'ЄКТИ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Однією з визначальних ознак підприємця-монополіста є його монопольне становище — домінуюче становище підприємця, що дає йому можливість са­мостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Мо­нопольним визнається становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольне становище підприємця, коли частка його на ринку певного то­вару менше 35 відсотків.

Другою ознакою монопольного становища є моно­польна ціна - - ціна, що приводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача. Така ціна може бути монопольно низькою — використовується для досягнення монопольного становища і моно­польно високою — коли таке становище вже досяг­нуте.

Монопольна діяльність — дія (бездіяльність) під­приємця (підприємців) за умови монопольного ста­новища на ринку одного підприємця (групи підпри­ємців) у виробництві і реалізації товарів, а також дія (бездіяльність) органів влади і управління, яке тягне за собою недопущення, істотне обмеження або усунення конкуренції.

Ринок у певних територіальних і товарних межах, на якому діє хоча б одне монопольне утворення або існує бар'єр входження у нього господарюючих суб'єктів, визначається як монополізований ринок. Ринок України варто розглядати як високомонополізований

Така ситуація обумовлює проведення активної ан­ти монопольної політики, в основі якої повинна бути Державна програма демонополізації економіки і роз­витку конкуренції. Мета цієї програми — формуван­ня і розвиток конкурентного середовища.

Суб'єктами антимонопольної політики в Україні є державні органи, що забезпечують процес демонопо­лізації економіки і розвиток конкуренції. До них на­лежить: Верховна Рада України, Президент Украї­ни, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, керівники і трудові колективи підприємств (об'єднань) і покупці.

Об'єктами антимонопольної політики є: монополі­зований ринок у цілому і його окремі елементи; гос­подарюючі суб'єкти, які займають монопольне ста­новище; державні організаційні структури моно­польного типу; центральні органи державної вико­навчої влади.

Мета антимонопольного регулювання з боку дер­жави — захист інтересів споживачів від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних госпо­дарюючих суб'єктів.

До засобів антимонопольного регулювання варто відносити:

•  встановлення більш високого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;

•  декларування зміни цін;

•  встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;

•  регулювання обсягу ринку виробництва;

•  встановлення державних заявок і контрактів;

•  розділ ринків;

•  тарифне обслуговування імпорту й експорту това­рів.

Само по собі монопольне становище того або іншо­го підприємця ще не є порушенням антимонополь­ного законодавства. Повинен бути доведений факт зловживання монопольним становищем на ринку.

Зловживаннями монопольним становищем вва­жаються:

•  нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, які не стосуються предмета договору, у тому числі нав'язування товару, не потрібного контр­агентові;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13