Антропогенез

Антропогенез - процес виділення людини зі світу тварин - пройшов, на думку більшості дослідників, три основні стадії:

1. час послідовного існування антропоїдних предків людини,

2. найдавніших людей (архантропів) і

3. сучасних людей (неоантропов).

На перших етапах антропогенезу руки наших предків могли виконати лише найпростіші дії — схопити палицю, кинути камінь тощо. Це можуть робити і нинішні мавпи, але при цьому вони однаковою мірою використовують як передні, так і задні кінцівки. У предків людини, які переважно використовували передні кінцівки, виникали і поступово поглиблювались зміни в їхній будові. Це виявилось насамперед у тому, що великий палець почав протистояти іншим. Зміни в будові руки сприяли появі можливостей виготовлення простих знарядь праці. Ф. Енгельс підкреслював, що шлях від використання необробленого каменя до виготовлення найнезграбнішого знаряддя із каменю був дуже довгим. За сучасними даними тривалість цього періоду становить сотні тисяч років. Поступово виготовлене знаряддя праці вдосконалювалось все з більшою швидкістю. Одночасно і рука людини, яка створювала знаряддя, набувала дедалі більшої спритності і гнучкості. Ф. Енгельс писав, що рука — це не лише орган для виготовлення знарядь, а й сама є продуктом праці. Одночасно з розвитком руки розвивався й ускладнювався головний мозок предків людини, оскільки перш ніж створити найпростішу кам'яну сокиру, необхідно було її собі уявити, створити її образ.

Людиноподібні предки людей жили стадами, тому праця з самого початку мала суспільний характер. Перші знаряддя праці використовувались для полювання і захисту

Колективне полювання і захист сприяли згуртуванню окремих індивідуумів і переходу від стада до людського племені. Зародився процес навчання молодших членів цього племені виготовленню знарядь праці, правилам полювання. З розвитком трудових процесів посилювались взаємна підтримка і допомога. Спільне полювання, підтримування вогню, виготовлення знарядь праці зумовили необхідність спілкування членів одного з одним. Спочатку це здійснювалось за допомогою жестів і окремих звуків. Однак з ускладненням трудових процесів таких простих сигналів для підтримання зв'язку між окремими членами племені стало недостатньо.

Поступово почала розвиватись членороздільна мова, яка значною мірою впливала на подальший розвиток головного мозку, на процеси мислення. На її основі розвинулась друга сигнальна система, здатна створювати поняття, образи. Тому вища нервова діяльність предка сучасної людини вже на ранніх етапах розвитку відрізнялася від нервової діяльності тварин. Мова — це не тільки спосіб передачі інформації від однієї людини до іншої, а й засіб передавання досвіду одного покоління наступному. В результаті у людей крім генетичної з'являється ще й соціальна інформація про досвід, нагромаджений упродовж тисячоліть. Від одного покоління людей до іншого вона передається за допомогою писемності і творів мистецтва. Роль біологічних факторів (мінливість, природний добір) на цьому етапі еволюції людини значно послабилась, і дедалі більшого значення почали набувати соціальні фактори. Спільне полювання членів племені, добування їжі, захист від хижаків, а також спільна праця під час виготовлення знарядь зближували людей і сприяли формуванню людського суспільства. Велику роль у цьому відіграло використання вогню, а також одомашнення тварин. Лраця людей ставала дедалі різноманітнішою і все більш спеціалізованою. Виникли землеробство і тваринництво. Все це сприяло зародженню мистецтв, розвиткуторгівлі, різних ремесел. З племен первісних людей утворювались нації, держави. Сучасна людина підпорядкована суспільним (соціальним) законам і розвиток соціальних відносин визначає розвиток

1 2 3 4 5