Антропогенне забруднення грунтового покриву

рослин і дерев, а також решток тварин і мікроорганізмів накопичується мертва органічна маса, яка перегниває і перетворюється в грунт.

Безпосередній вплив на видовий склад і продуктивність екосистем чинять властивості грунту і грунтово-материнські умови загалом. Останні, як у дзеркалі, відображають тип грунту і характер грунтотворних материнських і підстилаючих порід, хімічні властивості підземних вод.

За Б. Г. Розановим, екологічне значення грунтів полягає в декількох функціях: перша провідна функція грунту – забезпечити життя на Землі. Це – субстрат для всього живого.

Друга важлива глобальна функція – забезпечення великого геологічного і малого біологічного кругообігів речовин на земній поверхні. В грунті акумулюються біогенні елементи, він їх накопичує і перешкоджає швидкому виносу в гідросферу. Малий біологічний кругообіг речовин – це циркуляція хімічних елементів в системі “грунт-продуценти“. Частина елементів виноситься атмосферними опадами в грунтові води і річки, а далі в моря і Світовий океан. Там із них формуються осадові гірські породи, які в геологічній історії Землі можуть знову вийти на поверхню. Так функціонує великий геологічний кругообіг.

Третя глобальна функція грунту – регулювання хімічного складу атмосфери і гідросфери. Грунти постійно обмінюються газами з приземним шаром тропосфери, поглинають кисень і віддають вуглекислий та інші гази. Грунтове “дихання“ разом з фотосинтезом і диханням живих організмів підтримують постійний склад повітря і всієї атмосфери.

Четверта загальна функція грунту – регулювання біосферних процесів, зокрема, густоти живих організмів на земній поверхні. Грунт має певні властивості, які обмежують життєдіяльність деяких груп організмів. Дуже сухий або дуже вологий; кислий або лужний, бідний елементами живлення або родючий грунти, взаємодіючи з кліматом, регулюють розселення різних видів, популяцій, їх густоту та інші параметри життєдіяльності організмів.

П′ята глобальна функція – накопичення у верхніх шарах земної поверхні активної органічної речовини – гумусу і зв′язаної з ним хімічної енергії

Гумус зберігається в грунті досить довго, забезпечуючи його родючість.

Усі наведені глобальні функції грунту мають різноманітні прояви в різних районах планети.

2. Земельний фонд планети, України

З виходом нової грунтової карти світу в 1975 році стало можливим детальніше врахувати кількість різних грунтів. Площі грунтів (295 грунтових виділів) були підраховані на електронному планіметрі. Використані також і матеріали сільськогосподарської статистики.

Нові результати підрахунку за основними контурами грунтів рівнинних і гірських територій наступні. Із загальної площі материків з островами, що складає 149888 тис. км, на долю покритих грунтами рівнинних територій приходиться 72,6% або 108824,5 тис. кв. км (без площі Антарктиди). Існують і точні показники площ грунтів різних типів на цей час. Варто відмітити, що під дією людини площі різних типів грунтів постійно змінюються, тому показник площ якогось типу грунту є досить відносним.

З усіх типів грунту найбільш вивчені чорноземи. В. В. Докучаєв писав, що чорнозем – це цар грунтів, він дорожчий за вугілля, дорожчий за золото. В міжнародному інституті метрології у Парижі поряд з еталонами метра, кілометра та інших мір поміщений моноліт чорнозему з Воронезької області Росії, як еталон найбільш родючого грунту в світі.

Під земельним фондом розуміють структуру землекористування в межах певної території. Аналіз структури земельного фонду світу показує, що категорія продуктивних земель складає 64,1% загальних площ; на малопродуктивні землі припадає 20,8% угідь і непродуктивними зайнято 15,1% земель.

При

1 2 3 4 5 6