Антропологічна структура населення земної кулі

План

Вступ

І. Антропологічна структура населення Земної кулі

1. Європа

2. Азія

3. Америка

4. Африка

5. Австралія та Океанія

Висновок

Додатки


Вступ

Серед сучасного населення земної кулі розрізняють окремі таксономічні підрозділи, яким властиве певне сполучення спадкових ознак фізичної будови (генофонд). Починаючи з першої половини ХІХ ст. ці підрозділи позначаються термінами „раса”, „географічна раса”, „расовий тип” і т. п.

Загалом раси – ц великі групи людей, об’єднані спільністю походження та комплексом подібних морфологічних рис. Останнім часом для характеристики рас дедалі ширше застосовуються також деякі фізіологічні ознаки (групи крові та ін. ).

Усі сучасні расові класифікації базуються на ієрархічному принципі: кілька основних – великих – рас діляться на малі раси та антропологічні типи. При визначенні їхньої кількості беруться до уваги межі поширення, спільність походження та ступінь морфологічної схожості певних комплексів фізичної будови. Загальноприйнятою є теза про таксономічну нерівноцінність расових ознак: з-поміж них виділяють давні, які охоплюють великі ареали (наприклад, кучеряве волосся у Тропічній Африці, різко виступаючий ніс у Європі, Західній Азії) та пізні, котрі характеризуються „мозаїчною” мінливістю.

Значний вплив на розвиток расознавства мала класифікація, запропонована Й

Денікером у 1902 році. Він виділив шість великих груп, які включають 29 локальних (малих) рас. Класифікація побудована на суто морфологічних принципах (причому найбільш цінними ознаками він вважав форму волосся та колір шкіри).

Подальший розвиток расознавства пов’язаний з утвердженням еволюційного принципу, за яким сучасні расові комплекси виникли на різних етапах історичного розвитку. Одним із перших його заснував нідерландський мандрівник і вчений Штрату (1904). Розділивши раси на давні – „протоморфні”, перехідні – „метаморфні” та пізні – „архіморфні”. Він відніс до протоморфних бушменів, негрилів, негритосів, полінезійців, частину американських індіанців; до метаморфних – „жовто-світлошкірі” народи Східної Європи й Західного Сибіру й „чорно-світлошкірі” Індії та Індокитаю; до архіморфних – більшість сучасних європеоїдів, монголоїдів і негроїдів.

І. Антропологічна структура населення Земної кулі

1. Європа

Це — область поширення різновидів великої європеоїдної раси, які, на думку багатьох фахівців, у загальних рисах склалися ще в добу неоліту (VI— II тис. до н. е. ).

Одну з перших спроб класифікувати населення Європи зробив американський антрополог. Ріплей (1899). Він виділив тут три раси: тевтонську (високорослу, світлопігментовану, доліхокефальну), поширену на півночі континенту; альпійську (середнього зросту, брахікефальну, більш темнооку й темноволосу), локалізовану в центральних, головним чином гірських, регіонах; середземноморську (темнопігментовану, середнього зросту, доліхокефальну), що складає більшість населення Південної Франції, Південної Італії, Сицилії, Сардинії тощо.

Майже одночасно з'явилася класифікація Й. Денікера, який виокремив у Європі шість основних рас:

1) північну (зріст 173 см, доліхокефалія, світла пігментація), до якої близька другорядна підпівнічна раса (мезокефалія, дещо увігнута спинка носа), поширена на півночі Німеччини, у Фінляндії, Латвії, Литві;

2) східну, яка характеризується низьким зростом (154— 163 см), брахікефалією, світлою пігментацією, увігнутою спинкою носа;

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні