Антропологічна структура населення земної кулі
Меланезійська мала раса поширена на Новій Гвінеї та островах Меланезії. Внаслідок ізоляції мешканців цих територій, розділених водними просторами, в її межах виділяють кілька варіантів. Одним із них є папуаський, детально описаний М. Миклухо-Маклаем. Папуасам Нової Гвінеї властиві темне забарвлення шкіри, очей та волосся, що має спіральну або дрібнохвилясту форму, коротке, досить широке обличчя, великий ніс зі своєрідним гачкоподібним вигином спинки й опущеним кінчиком, помірний розвиток третинного волосяного покриву, загалом досить низький зріст
Що ж до власне меланезійського типу, який переважає серед етнічних груп островів Меланезії (Адміралтейства, Соломонових, Санта-Крус та ін. ), то він характеризується помірно кучерявим волоссям, темно-коричневим кольором шкіри, досить широким і прог-натним обличчям із прямою спинкою носа. Схожі риси притаманні негритоським популяціям^
Ще одна дуже своєрідна раса — полінезійська — поширена в Новій Зеландії, на островах Полінезії та Мікронезії. Вона характеризується світло-коричневим кольором шкіри (часто із жовтуватим відтінком), темним слабкохвилястим або прямим волоссям, темними очима, слабким розвитком третинного волосяного покриву на тілі й середнім — бороди. Обличчя велике, гармонійної будови; вилиці виступають, ніс відносно широкий, губи середні за товщиною. Епікантус трапляється рідко. Зріст здебільшого високий. Через оригінальне поєднання ознак, властиве полінезійцям, їх відносили і до європеоїдів, і до монголоїдів, і до австралоїдів. Нині більшість дослідників схильні вважати їх носіями "пом'якшених" рис австралоїдних і монголоїдних типів.
Висновок
Отже, раси – це великі групи людей, об’єднані спільністю походження та комплексом подібних морфологічних рис. Для їх характеристики беруть до уваги межі поширення, спільність походження, ступінь морфологічної схожості певних комплексів фізичної будови. Останнім часом дедалі ширше застосовують також деякі фізіологічні ознаки (групи крові та ін. ). Значний вплив на розвиток расознавства мала класифікація, запропонована Й. Денікером у 1902 році.