Апендицит і вагітність

сечу, яка не повинна містити патологічних елементів. До 12-13 тижнів вагітності слід обов'язково виконати вагінальне дослідження. Для диференціальної діагностики з нирковою колікою доцільно виконати хромоцистоскопію. При цьому у разі ниркової коліки з сечоводу з порушеною прохідністю введений фарбник не виділяється. Для виключення перекрута ніжки кісти яєчника виконують ультразвукове дослідження. У особливо складних випадках для уточнення діагнозу проводять лапароскопію.

Необхідно також пам'ятати про те, що можливе поєднання гострого апендициту і з іншими ускладненнями і захворюваннями.

Лікування гострого апендициту

Гострий апендицит незалежно від срока беременности підлягає тільки хірургічному оперативному лікуванню, оскільки на тлі ослаблення захисних сил організму значно зростає вірогідність деструктивного процесу зі всіма його негативними наслідками. Вагітну для апендектомії і післяопераційного ведення бажано перевести в хірургічне відділення.

У першій половині вагітності техніка операції не відрізняється від такої поза вагітністю. Рану зашивають наглухо. У другій половині вагітності розтин передньої черевної стінки проводять вище, ніж зазвичай. У разі утрудненого доступу до відростка із-за збільшеної матки пацієнтку слід повернути на лівий бік. Методом вибору є нижнесрединная лапаротомія. У першій половині вагітності при неускладненому апендициті можливе виконання апендектомії за допомогою лапароскопії.

У разі виникнення ускладнень (перитоніт, інфільтрат, абсцес) виконують дренування черевної порожнини з введенням антибіотиків. Подальший об'єм лікування залежить від поширеності процесу.

Аппендикулярний інфільтрат лікують консервативно до його розсмоктування або абсцедирования. У разі розсмоктування інфільтрату апендектомію виконують через 6 міс

При його абсцедировании також необхідна операція. При розриві гнійника операцію виконують в екстреному порядку. У післяопераційному періоді слід уникати введення ліків, сприяючих підвищенню скоротливої активності матки. В зв'язку з цим не застосовують прозерин, гіпертонічний розчин хлориду натрію і гіпертонічні клізми. Мимовільний викидень після хірургічного лікування апендициту відбувається у 0,9-3,8% жінок. Для запобігання цьому ускладненню у жінок після операції, виконаної в I триместрі, призначають препарати магнію, вітамін Е. У пізніші терміни вагітності розвиток передчасних пологів незабаром після хірургічного лікування апендициту украй небажано, оскільки скорочення матки і зміна її розмірів і конфігурації після пологів порушують процес загоєння і сприяють розповсюдженню перитоніту. Для запобігання передчасному розвитку родовий діяльно після операції в II і III триместрах вагітності призначають гинипрал або партусистен. Для профілактики післяопераційних запальних ускладнень пацієнткам призначають антибіотики. В рамках ведення і лікування вагітною з апендицитом дотримуються тактики максимального збереження вагітності незалежно від форми апендициту.

При розлитому гнійному перитоніті унаслідок флегмонозного або гангренозного апендициту виконують кесаревий перетин. Після цього видаляють червоподібний відросток, дренують черевну порожнину і проводять всі заходи, направлені на лікування перитоніту. При недовгому терміні вагітності можливе лікування перитоніту на тлі пролонгації вагітності. За бажанням жінки проводять і штучний аборт. При цьому його виконують через 2-3 тижні після операції при неускладненій течії післяопераційного періоду. Якщо вагітність доношена або майже доношена, то спочатку виконують кесаревий перетин, а після зашивання розрізу на матці проводять апендектомію з подальшим лікуванням перитоніту.

За наявності катарального або флегмонозного апендициту на тлі нормального перебігу пологів їх слід завершити щонайшвидше через природні родові шляхи, а потім виконати апендектомію. У пологах проводять повноцінне знеболення і профілактику гіпоксії плоду.

У

1 2 3 4