Араби в VІ - ХІ ст

були спадковими. Умова володіння - сплата податку на користь держави.

У халіфаті існувала чітка податкова система, що складалася з таких податків: закат-податок з ремесла, торгівлі, скотарства; подушне - джизья - з немусульман; поземельний податок.

Спочатку податки були нижчі, ніж у Візантії, Ірані чи в інших завойованих країнах. Окрім того, податки були чітко фіксовані. Однак, за Омейядів норми податків були переглянуті, все населення переписане, проведений перепис земель із врахуванням культур, що на них вирощувались і близькості до міста. Селянам заборонялося покидати свої землі. Податковий гніт посилився.

Система державного апарату була успадкована частково від сасанідського Ірану, частково - від Візантії. До Омейядів у державному апараті головну роль відігравали чиновники-неараби - перси, греки, а за Омейядів стали призначатися араби. Справи велись арабською мовою, яка стала міжнародною для величезного регіону.

Омейяди стали карбували власну монету. Була налагоджена пошта.

Халіфи мали і громадянську і духовну владу. Для управління величезною державою були введені намісництва, на чолі їх стояли еміри, які здійснювали воєнну, адміністративну та фіскальну влади. Вони мали двох заступників - по фінансах і суддю-каді. Таких намісництв було 5.

Важливим наслідком халіфату було поширення ісламу. Перших два століття ставлення до іновірців було терпимим - як це записано в Корані, а в Х ст. мусульмани вже складали більшість халіфату.

В опозиції до Омейядів, які спирались на арабську знать Сирії і Єгипту, знаходились Аліди і Аббасиди (нащадки дядька пророка Аббаса). Опозиція спиралась на невдоволення посиленням податків, що виявлялося в релігійних течіях.

У 630 р. підняли повстання шиїти на чолі з Хусейном, сином Алі й Фатіми - дочки пророка. Виступили й хараджити.

У 728 - 737 рр

повстали согдійці в Мавераннахрі, в 734 - 743 рр. - бербери в Магрибі й Іспанії, у 740 р. - шиїти в Куфі, у 744 - 747 рр. - хариджити у Дворіччі, Західному Ірані й Південній Аравії. Всі ці повстання вилились у другу громадянську війну, у повстання 747 р. , що охопило Іран та Ірак.

Основну масу повсталих склали іранські селяни, до яких приєдналися іранські землевласники - дихкани.

Халіфат Аббасидів. Особливості арабського феодалізму. В результаті громадянської війни до влади прийшла нова династія - Аббасиди - нащадки дядька пророка. У 749 р. Аббасид Абу-ль-Аббас-Саффах був проголошений халіфом. Аббасиди розправились з повсталими, Абу Муслим був страчений.

Аббасиди прийшли до влади за підтримки іранської знаті і землевласників. Правляча верхівка набула напівіранського характеру. Столиця була в Багдаді (762 р. ), побудована недалеко від сасанідської столиці Кшесифона.

Аббасиди не проводили активної завойовницької політики. Більше того, були втрачені Іспанія, де утвердилась династія Абдар-Рахмана (Омейяда) і ряд областей Магриба, але війни з Візантією продовжувались безперервно. На межі VІІІ - ІХ ст. Візантія змушена була платити данину халіфату.

Розвивались феодальні відносини. У ІХ ст. з'явився новий вид феодального володіння - вакф - землі мусульманських установ - мечетей, шкіл, богаділень, лікарень, духовних осіб. Вакуфні землі не обкладались податком. Деякі власники стали жертвувати свої

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні