Археологічні пам’ятки в історії Рівненщини
Територія розповсюдження милоградської культури охоплює Рівненську і Волинську області, Північну Житомирщину та Південну Білорусію. На території Рівненщини поселення цієї культури досліджувались розкопками неподалік від сіл Великий Олексин Рівненського та Кургани Острозького районів, а грунтові й курганні могильники - в селах Городок і Забороль Рівненського району та в Курганах поблизу Острога. Населення мешкало на розташованих по берегах річок і озер неукріплених поселеннях; основою його господарства було розведення свійських тварин; у порівнянні зі скотарством землеробство було менш розвинутим. Пам’ятки милоградської культури, на думку їх дослідників, датуються VІ ст. до н. е. - І ст. н. е. В науці існує думка про те, що милоградська культура залишена згаданими грецьким істориком Геродотом племенами неврів.
Подальший розвиток продуктивних сил уже на рубежі, та в перші століття н. е. призводить до остаточного розкладу первіснообщинних відносин і формування наприкінці І тисячоліття н. е. класового суспільства. В цей же час відбувається процес консолідації землеробських слов’янських племен, які в історії Східної і Центральної Європи починають відігравати значну роль. Вважають, що слов’янські племена були представлені археологічними пам’ятками спочатку зарубинецької, а пізніше черняхівської культур. Племена зарубинецької культури жили тут у І ст. до н
Черняхівська культура поширена на великій території від Середнього Подніпров’я до Подністров’я, Лісостепу та частково степової смуги України. На Рівненщині з пам’яток черняхівської культури розкопками досліджувалось поселення у Костівці Дубнівського району. Великі неукріплені поселення було виявлено також поблизу сіл Коритне Червоноармійського та Вербень Млинівського районів. Основою їх господарства було плужне землеробство. На поселеннях цієї культури знаходять численні залізні знаряддя, в тому числі наральники, ліпний та виготовлений на гончарному крузі посуд, бронзові ювелірні вироби - застібки, підвіски та інші прикраси, а також монети, які можливо були засобом грошового обігу на внутрішньому ринку. Знайдені також скарби римських монет у селах Соснове Березнівського, Княгинине Дубнівського, Рубча та Хотин Рівненського, Мізоч Здолбунівського, Стоянівка Червоноармійського районів, які свідчать не лише про наявність заможної верхівки, а й водночас є доказом торговельних зв’язків з римськими провінціями на Дунаї, куди населення Східної Європи постачало хліб, худобу, а, можливо, і здобутих у межплемінних сутичках рабів. Проте деякі знахідки, наприклад, римський дротик (легка метальна зброя) з Мирогощі Дубнівського району слід розглядати як трофеї, здобуті у війнах з римлянами, мабуть, під час нападів на кордони Римської імперії. Племена черняхівської культури мешкали на неукріплених поселеннях, основою їх господарства були плужне землеробство і скотарство. Серед археологів найпоширенішою є думка про приналежність черняхівської культури східнослов'янським племенам.
На П-ІV ст. н. е. припадає