Археологічні дослідження давнього Галича у 1991-2002 роках.

Археологічні дослідження давнього Галича у 1991-2002 роках

 

Історія археологічних досліджень давнього Галича нараховує понад сто років. У них брали участь біля двох десятків дослідників України, Польщі та Росії. Зокрема, Л. Лаврецький, А. Петрушевич, Т. Зам’єнцький, І. Шараневич, О. Чоловський, Й. Пеленський, Л. Чачковський, Я. Пастернак, І. Старчук, В. Довженок, В. Гончаров, М. Каргер, О. Іоаннісян, В. Ауліх, Ю. Лукомський, Б Томенчук, В. Баран. Особливо слід відзначити дослідження Я. Пастернака і роботу Галицької археологічної експедиції Інституту суспільних наук (м. Львів) та Івано-Франківського краєзнавчого музею під керівництвом В. В. Ауліха. З 1991 р. тут почала працювати Галицька слов’яно-руська археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Івано-Франківського краєзнавчого музею, яка з 1996 року стала основою Постійно діючої Галицької археологічної експедиції Національного заповідника "Давній Галич" (В. Баран, Б. Томенчук)

Перші свої дослідження ця експедиція провела в урочищі Качків на прохання Галицької районної адміністрації, яка виношувала плани відновлення Галицької Митрополії.

Реалізація цієї ідеї покладалась на громадське товариство "Успенський собор". Останньому необхідно було підготувати значну площу в урочищі Качків під будівництво нового Успенського собору та житлових виробничих будівель митрополії. Тому перші розкопки експедиції були охоронними на площі, що призначалась під будівництво.

Будівництво метрополії повинно було охопити ділянку поряд з літописною Галичиною могилою. Остання в цей час вже була повністю знівельована і стала шматком громадського пасовиська з усіма наслідками, що випливають з цього факту. Ми вирішили включити те, що залишилось від Галичиної могили в наш розкоп, щоб вчетверте провести тут дослідження з метою встановлення конструктивних особливостей кургану, хоча, можливо, нам і не пощастить відкрити слідів поховання. (Три попередні способи, про які ми скажемо нижче, були безрезультатними).

В поле зору археологів Галичина могила потрапила в кінці ХІХ ст. Її шукали серед курганів Крилоського лісу в урочищі Діброва, на городищі у с. Пітричі, у Вікторовському лісі та крилоському городищі. І лише у 80 роках ХІХ ст. після багаторічних пошуків археологи та історики прийшли до висновку, що Галичина могила – це одинокий курган на південному найвищому майданчику крилоського городища в урочищі Качків.

Літописна згадка про Галичину могилу відноситься до 1206 р. (Іпатієвський список) [1]. Вже сама назва могили співзвучна з назвою міста Галича – столиці Галицько-Волинського князівства, і той факт, що вона була відома літописцю, вказує на її історичну значимість. Літописець згадує могилу у зв’язку з подіями, що відбувалися в Галичі на початку ХІІІ ст. Боярські заколоти проти князя Романа Ігоревича дозволили уграм зайняти місто. Угорський король Андрій прислав до Галича свого воєводу Венедикта, який легко усунув Романа і відіслав його в Угорщину. Знущання угрів над галичанами викликали нові заворушення. На допомогу галичанам підійшов з невеликою дружиною пересопницький князь Мстислав Ярославович, але не пробився в місто. Перед відходом князя у Пересопницю один із галицьких бояр – Ілля Щепанович, як вказує Літопис, вивів його на Галичину могилу і промовив: Княже, уже есє на Галичиній могилі посидів, так і в Галичі княжив "єси" [2]. Це була насмішка над Мстиславом, заключає літопис. На цьому текст, що відноситься до Галичиної могили, не закінчується. Літописець обіцяє ще раз сказати ". . . про Галичину могилу і про початок Галича, звідки він постав". І хоч літописець своєї обіцянки не виконав, остання приписка дала підстави М Грушевському висунути припущення, що в Галичиній

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні