Археологія як наука

координував усю археол. діяльність на Україні. У 1921 в системі АН УРСР був створений Кабінет антропології і етнології, який зосередив свою діяльність на вивченні ранніх пам'яток первіснообщинного ладу В діяльності цих установ були значні помилки методичного та ідейного (буржуазно-націоналістичного характеру).

У 1934 в системі АН УРСР був заснований Інститут історії матеріальної культури, реорганізований 1938 в Інститут археології, який став центральною науково-дослідною установою по керівництву археол. дослідженнями в Українській РСР. Інститут археології видає ряд наук, серій («Археологія», «Археологічні пам'ятки УРСР», «Краткие сообщения Института археологии») та окремі монографії, в яких висвітлюються результати археол. досліджень на Україні. Підсумки археологічних досліджень та проблемні питання А. обговорюються на республіканських наукових конференціях, в яких беруть участь вчені, працівники музеїв і вузів України, представники громадськості.

Археологічні установи

Археол. дослідження на Україні провадили і провадять також багато інших наук. установ (Одеська комісія краєзнавства, Одеське археологічне товариство, Інститут суспільних наук АН УРСР), музеї (Київський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Чернігівський, Одеський, Уманський, Житомирський, Ізюмський та багато ін. ), виші (Харківський, Одеський університети та ін. ) та наукові товариства. В співдружності з укр. археологами археол. дослідженнями на Україні займаються археологи Москви та Ленінграда. У зв'язку з цим територія Української РСР в археол. відношенні є одним з найповніше вивчених районів СРСР.

За роки Рад влади в СРСР, в т. ч. і в Українській РСР, виросли висококваліфіковані кадри археологів. У процесі зростання і перетворення А. в марксистсько-ленінську історичну рад. науку був переборений ряд антинаукових тенденцій. Зокрема, деякі вчені, Захопившись «новим вченням» акад. М. Я. Марра про мову, недооцінювали розробки теоретичних питань в А. , провадили археологічні дослідження ізольовано, не враховуючи досягнень історичної науки в братніх республіках тощо.

Нині радянська А. успішно розвивається, маючи міцний методологічний фундамент для глибокого вивчення історії суспільства на основі пам'яток матеріальної культури.

Література

1.   Літопис Руський. -К. , 1989. – С. 371.

2.   Там само. С. 371.

3.   Грушевський М. Історія України-Руси. – К. , 1992. – Т. – С. 466.

4.   Ziemecki T. N. Sprawozdaie z wycieczki aqrcheologicznej w r. 1883 dokonanej (Haliz, Krylos, Podhorce) //ZWAK. – Krakow, 1884. – VІІІ. – S. 88-94;

5.   СвистунъФ. И. Галичина могила // Научно-литературный сборник Галичино-русской матицы. – Львів, 1901

– С. 52.

6.   Пастернак Я. Старий Галич. – Львів, 1944. – 1. – С. 16-25.

7.   Пастернак Я. Там само. – С. 51-52.

8.   Толочко О. П. До питання про сакральні чинники становлення князівської влади на Русі у ІХ-Х ст. // Археологія. – К. , 1990. – №1. – С. 58.

9.   Лебедев Г. С. Эпоха викингов в Северной Европе. – Ленинград, 1985. – С. 215.

10.   Рыбаков Б. А. Древности Чернигова // МИА. – 1949. – №11. – С. 14-51.

11.   Літопис руський. – С. 387.

12.   Рапапорт П. А. Древнерусское жилище. – Л. ,1975. – С. 112.

13.   Рапапорт П. А. , Шолохова Е. В. Дворец в Полоцке // КСИА. –1981. – Вып.

14.   С. 91-99; Холостенко Н. В. Черниговские каменные княжеские

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні