Архіви України в контексті проектів архівних реформ у Росії 19 - початку 20 ст.

План

1. Спроби реорганізації архівної справи.  

2. Діяльність губернських учених архівних комісій.  


1. Спроби реорганізації архівної справи

Перша спроба реорганізації архівної справи, яка б усувала монополію відомств на документальні матеріали, мала місце ще на початку 19 ст. У 1820 р. барон Г. Розенкампф передав до Державної ради план щодо поліпшення упорядкування архівів. В його основі була ідея централізації архівів Москви і Петербурга, об'єднання їх у єдиний державний архів. Передбачалося і єдине управління об'єднаними архівними фондами – Головне управління архівами, яке б підпорядковувалося Державній раді. Г. Розенкампф висловився на користь запровадження архівної освіти.

Активізація архівного руху наприкінці 60-х років 19 ст. , усвідомлення необхідності реформування архівної справи були зумовлені, з одного боку, загрозливим розмахом нищення документальних матеріалів, з іншого – зростанням інтересу до архівів та архівних матеріалів у зв'язку з розвитком історичної науки і потребами суспільного життя. Новий проект архівної реформи запропонував начальник МАМЮ М. Калачов. У 1869 р. на першому Археологічному з'їзді у Москві він зробив доповідь про катастрофічний стан архівів у Росії і загибель архівних матеріалів. Другий Археологічний з'їзд у 1871 р. розглянув і схвалив пропозиції М. Калачова щодо реформування архівної справи. Архіви, на думку вченого, мали поділятися на поточні, довідкові при кожній установі і центральні історичні. Останні передбачалося створити

при центральних міністерствах та інших вищих урядових установах, а також у кожній губернії. Допускалася можливість створення єдиного (головного) центрального архіву

М. Калачов пропонував створити в Петербурзі Головну архівну комісію, яка б відала всіма архівами Росії і визначала порядок розбирання і знищення архівних матеріалів.

Для детального опрацювання реформи і її втілення у 1873 р. при Міністерстві народної освіти під головуванням М. Калачова було створено комісію, яка проіснувала до 1885 р. Основними напрямами її діяльності були: врегулювання питань знищення архівних матеріалів, вироблення правил про порядок зберігання архівних документів, обстеження за спеціальними анкетами архівів, розгляд питань, пов'язаних зі створенням центральних історичних архівів у провінції, вивчення досвіду архівного будівництва за кордоном, підготовка спеціалістів для роботи в архівах. Важливим результатом діяльності комісії М. Калачова було створення в Петербурзі Археологічного інституту як центральної наукової, установи в галузі архівної справи. Інститут готував фахівців для архівів. Курс навчання тривав два роки. Інститут, утворений на власні кошти (в приватній квартирі М. Калачова), позбавлений державних субсидій, немало зробив для вивчення архівної справи і підготовки досвідчених архівістів.

Після смерті М. Калачова ідеї централізації відстоював автор нового проекту архівної реформи І. Андреєвський. Це був план обмеженої централізації, що залишав поза сферою реформ найбільші історичні архіви Росії. Автор прагнув провести централізацію за допомогою Археологічного інституту та губернських учених архівних комісій. Проект І. Андреєвського був нереальним, враховуючи неспроможність архівних комісій провести ґрунтовні перетворення в архівній галузі.

Однак ідею реформування архівної справи підтримало Московське археологічне товариство, яке в 1898 р. доручило своєму членові, начальнику МАМЮ Д. Самоквасову провести анкетування центральних і провінційних архівів. Надіслані до Москви анкети давали невтішну картину архівної справи. Нова хвиля нищення архівних матеріалів переконувала в необхідності проведення архівної реформи, проект якої Д. Самоквасов висував у доповіді

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні