Ароматерапія

План

Ароматерапія

Ефіроолійні рослини

Використання ефірних олій

Список літератури

Ароматерапія — лікування ароматичними речовинами рослинного походження — відома людству понад 5 тис. років. З найдавніших часів були відомі і широко використовувалися ан­тисептичні, протимікробні, ранозагоювальні властивості материн­ки, подорожника, лаванди, чебрецю. Як протиотрути при різних інтоксикаціях, укусах змій, комах застосовувалися ефірні олії ро­машки, розмарину, лимона.

Ароматерапія діє відповідно до «холістичних» принципів: бу­дити і підсилювати життєву енергію і здатність пацієнта до само-зцілення. Ефірні олії діють, впливаючи як на тіло, так і на мозок, душу людини. Вони допомагають відчути дивовижну красу життя.

Вперше термін «ароматерапія» застосував французький хімік Рене-Моріс Гаттерфос у 1928 р.

Секрет виділення ніжних ароматних ефірних олій з рослинно­го матеріалу був відкритий ще у прадавні часи. Під час археоло­гічних розкопок у Месопотамії знайшли посудини для дистиляції саме такого віку. Єгиптяни широко використовували ефірні олії кедра, кориці, лимона, сосни, кропу, василька для релігійних об­рядів, бальзамування тіл померлих, лікування різних хвороб, а та­кож у косметичних цілях. На зорі розвитку таких древніх куль­тур, як китайська, індійська, вавилонська також практикувалося виділення ароматичних олій, особливо трояндової.

Греки і римляни здобули ці знання після завоювання Єгип­ту. Способи екстракції ефірних олій з рослин не один раз були втрачені і відкриті знову

Так, новий винахід методу гідродистиляції відбувся в Х-ХІ ст. в арабських країнах. Припускається, що його автором був великий арабський лікар і філософ Ібн Сі­на (Авіценна), який вперше одержав трояндову есенцію. Араби вчили європейців мистецтву екстракції ефірних олій в іспан­ських університетах, а самі знання про ефірні олії прийшли в Єв­ропу з учасниками хрестових походів.

Запах рослин зумовлений леткими ароматичними речовина­ми — ефірними оліями, що являють собою складні багатокомпо­нентні суміші. Наприклад, до складу м'ятної олії входять понад 100 органічних речовин, лавандової — близько 160, а трояндо­вої — більше 300.

Склад ефірних олій в рослин деяких видів коливається в про­цесі розвитку і залежить від умов вирощування, ґрунту, клімату, кількості сонячних днів у році, кількості опадів. Вважається, що кращу лавандову олію поставляють з гірських районів Франції, а найкоштовніші сорти лимонної та апельсинової олій виробляють на Сицилії.

Ефірні олії можуть накопичуватися в різних органах і ткани­нах рослин, наприклад, у м'яти й евкаліпта — в листі; у кмину, коріандру, фенхелю — в насінні; у цитрусових — у шкірці; у ко­риці — в корі; у кедра, сандалу, рожевого дерева — в деревині; у троянди, жасмину — у квітках; в імбиру — в коренях. Показовим є приклад гіркого апельсина: цедра містить ефірну олію гіркого апельсина (ефірна олія «кюрасао»), листя і дрібні плоди — пома­ранчеву ефірну олію, а квітки — ефірну олію неролі.

Більшість ефірних олій має пекучий смак; вони добре розчи­няються в органічних середовищах (ефір, спирт, слина) і нату­ральних продуктах (мед, молоко, вершки). Вони легші за воду, погано в ній розчиняються та утворюють на її поверхні тонку плівку при спробі розчинення.

Вартість ефірних олій визначається, з одного боку, їхньою якіс­тю і наявністю розчинника, з другого — цінністю і рідкістю ефіро­олійних рослин, а також процентним вмістом ефірної олії в рослині. Так, зі 100 кг евкаліптового листя одержують до 30 кг евкаліптової

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи