Ароматерапія
План
Ароматерапія
Ефіроолійні рослини
Використання ефірних олій
Список літератури
Ароматерапія — лікування ароматичними речовинами рослинного походження — відома людству понад 5 тис. років. З найдавніших часів були відомі і широко використовувалися антисептичні, протимікробні, ранозагоювальні властивості материнки, подорожника, лаванди, чебрецю. Як протиотрути при різних інтоксикаціях, укусах змій, комах застосовувалися ефірні олії ромашки, розмарину, лимона.
Ароматерапія діє відповідно до «холістичних» принципів: будити і підсилювати життєву енергію і здатність пацієнта до само-зцілення. Ефірні олії діють, впливаючи як на тіло, так і на мозок, душу людини. Вони допомагають відчути дивовижну красу життя.
Вперше термін «ароматерапія» застосував французький хімік Рене-Моріс Гаттерфос у 1928 р.
Секрет виділення ніжних ароматних ефірних олій з рослинного матеріалу був відкритий ще у прадавні часи. Під час археологічних розкопок у Месопотамії знайшли посудини для дистиляції саме такого віку. Єгиптяни широко використовували ефірні олії кедра, кориці, лимона, сосни, кропу, василька для релігійних обрядів, бальзамування тіл померлих, лікування різних хвороб, а також у косметичних цілях. На зорі розвитку таких древніх культур, як китайська, індійська, вавилонська також практикувалося виділення ароматичних олій, особливо трояндової.
Греки і римляни здобули ці знання після завоювання Єгипту. Способи екстракції ефірних олій з рослин не один раз були втрачені і відкриті знову
Запах рослин зумовлений леткими ароматичними речовинами — ефірними оліями, що являють собою складні багатокомпонентні суміші. Наприклад, до складу м'ятної олії входять понад 100 органічних речовин, лавандової — близько 160, а трояндової — більше 300.
Склад ефірних олій в рослин деяких видів коливається в процесі розвитку і залежить від умов вирощування, ґрунту, клімату, кількості сонячних днів у році, кількості опадів. Вважається, що кращу лавандову олію поставляють з гірських районів Франції, а найкоштовніші сорти лимонної та апельсинової олій виробляють на Сицилії.
Ефірні олії можуть накопичуватися в різних органах і тканинах рослин, наприклад, у м'яти й евкаліпта — в листі; у кмину, коріандру, фенхелю — в насінні; у цитрусових — у шкірці; у кориці — в корі; у кедра, сандалу, рожевого дерева — в деревині; у троянди, жасмину — у квітках; в імбиру — в коренях. Показовим є приклад гіркого апельсина: цедра містить ефірну олію гіркого апельсина (ефірна олія «кюрасао»), листя і дрібні плоди — помаранчеву ефірну олію, а квітки — ефірну олію неролі.
Більшість ефірних олій має пекучий смак; вони добре розчиняються в органічних середовищах (ефір, спирт, слина) і натуральних продуктах (мед, молоко, вершки). Вони легші за воду, погано в ній розчиняються та утворюють на її поверхні тонку плівку при спробі розчинення.
Вартість ефірних олій визначається, з одного боку, їхньою якістю і наявністю розчинника, з другого — цінністю і рідкістю ефіроолійних рослин, а також процентним вмістом ефірної олії в рослині. Так, зі 100 кг евкаліптового листя одержують до 30 кг евкаліптової