Ароматерапія
Одержання ефірних олій — дуже тонка процедура. Відомо кілька методів отримання дорогоцінної олії з рослинної сировини. Гідродистиляція — це найдревніший метод, заснований на здатності водяної пари витягати з рослинної сировини найменші летючі крапельки ефірної олії. Для більшості ефірних олій цей метод кращий і сьогодні і вимагає вмілого підбору самого процесу (температури, тиску, тривалості) для кожної конкретної рослини. Саме так одержують трояндову олію.
Для цитрусових кращим є метод холодного пресування. А для рослин деяких видів з низьким вмістом ефірних олій для екстракції останніх використовують метод анфлеражу (екстракції жирами): сировину пресують через свинячий жир, вміщений між скляними пластинами. Причому в той самий об'єм жиру додають усе нові й нові порції сировини для максимального насичення жиру ефірною олією. Таким способом одержують ефірну олію з жасмину.
Порівняно новий метод — екстрагування ефірних олій органічними розчинниками. Застосування олій, отриманих таким способом, може давати алергічні реакції, тому що розчинники високотоксичні, а цілком відокремити їх від олій дуже складно.
Протягом останніх років широко використовується метод із застосуванням скрапленого вуглекислого газу, так званий кріогенний метод.
Усі без винятку ефірні олії багатофункціональні, оскільки вони багатокомпонентні, але у їх дії є ряд загальних тенденцій:
— ефірні олії мають бактерицидні, антисептичні і протизапальні властивості;
— вони позитивно впливають на нервову систему, ділячись на стимулятори, адаптогени, седативні олії;
— благотворно впливають на емоції та психічне здоров'я людини;
— мають біоенергетичну цінність;
— мають виражені косметичні і дерматологічні властивості, активно відновлюючи і зберігаючи здоров'я та красу шкіри і волосся.
Ефіроолійні рослини
Вербена — Verbena — чагарник висотою до 2 м. Листя вербени списоподібне, а невеликі за розміром квіти групуються в пірамідальні суцвіття з липня по серпень.
Ефірну олію вербени одержують з підсушеного листя методом парової перегонки. Олія має лимонний запах і жовто-зелений колір, омолоджує і розгладжує шкіру, усуває пітливість, має антисептичні властивості
Жасмин. У Середній Європі з давніх часів культивується чубушник вінцевий або жасмин несправжній (Philadelphus coronarius). Це кущ з ароматними білими квітами, який помилково називають жасмином.
Ефірну олію одержують з квітів методом анфлеражу. Вона є ідеальним засобом при сухій шкірі обличчя, яка під дією олії стає світлою, пружною, еластичною — омолоджується.
Крім того, жасминова ефірна олія діє заспокійливо при депресивних станах, тривозі та дещо знижує артеріальний тиск.
Жожоба. Латинська назва рослини у переважній більшості наукових публікацій — Simmondsia Chinensis, а тривіальна, що прийшла з іспанської мови, — jojoba. У енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» (К. ; УРЕ, 1989) рослина має назву зи-зйфус справжній, китайський фінік, унабі та ююба. Внаслідок вільного перекладу поширилась назва жожоба.
Жожоба — деревовидний чагарник висотою 1-2 м з бляклим сіро-зеленим продовгуватим дещо потовщеним листям, з темно-коричневими стручкоподібними плодами.
Цей вічнозелений чагарник росте у посушливих зонах північної Мексики, південно-східних штатах СІЛА, в деяких регіонах Латинської Америки, у Південній Африці, Австралії. За останні роки на півдні США вирощують понад 50 млн кущів цієї рослини. Тому тільки в двох штатах за рік одержують до 15 тис. т олії, точніше рослинного воску.