Аудит безготівкових розрахунків

початкового та кінцевого сальдо слід ретельно перевірити сутність господарських операцій. А саме: чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь-яка сума грошових коштів. Під час аудиту операцій за рахунками коштів у банках необхідно проводити зустрічні перевірки, а також ретельно перевіряти взаємопов'язані первинні документи з однорідних операцій. Для цього необхідно постійно зіставляти дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, банківські, касові, товарно-транспортні та інші документи. Крім взаємної звірки та порівняння сум, записаних у відповідних документах, варто пересвідчитися також у реальності тієї чи іншої операції.

Під час перевірки сутності розрахункових операцій аудитору слід встановити:

  • чи не допускалось на підприємстві перерахування авансів та платежів за безтоварними рахунками, а також оплати рахунків підприємств та організацій, які не мають відношення до перевіюваного підприємства;
  • правильність відображення у бухгалтерському обліку та законність використання на підприємстві чекових книжок;
  • наскільки раціональними є форми розрахунків, що використовуються на підприємстві, та чи сприяють вони прискоренню обігу коштів підприємства.

Об'єктом особливого контролю мають стати такі видаткові операції:

  • перерахування грошових сум з поточного рахунку підприємства на рахунки ощадного банку;
  • повнота відображення виручки, яка надійшла на поточний рахунок підприємства;
  • використання грошових коштів підприємства в особистих цілях окремими посадовими особами, наприклад, для сплати штрафів, які носять персональний характер, а також для оплати послуг неслужбового характеру, які були надані окремим працівникам тощо.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 29. 03

01 р. , підприємство може застосовувати акредитивну, інкасову та вексельну форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді за допомогою таких платіжних документів:

а) платіжного доручення;

б) платіжної вимоги-доручення;

в) платіжної вимоги;

г) розрахункового чека;

д) акредитиву.

Підприємства можуть самостійно обирати конкретні платіжні інструменти і зазначити їх під час укладання договорів. Раціональна організація контролю за станом розрахунків має сприяти зміцненню договірної та платіжної дисципліни, прискоренню оборотності обігових коштів і, отже, поліпшенню фінансового стану підприємства. Аудитор повинен приділити належну увагу перевірці стану розрахунків та дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

Ця перевірка включає контроль за розрахунками: з постачальниками та підрядниками; з покупцями та замовниками; з виданих та отриманих авансів, за претензіями, з бюджетом та державними цільовими фондами, за оплатою праці; з підзвітними особами, щодо відшкодування матеріального збитку з іншими дебіторами та кредиторами. На момент перевірки аудитор повинен ретельно розглянути такі питання:

  • юридичну обґрунтованість кожної суми дебіторської та кредиторської заборгованості;
  • з'ясувати її причини, а також встановити, коли і з чиєї ви­ни вона утворилася; чи вживаються необхідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості, чи є реальна можливість погашення кредиторської заборгованості;
  • чи проводилася інвентаризація розрахунків на підприємстві, чи не минув строк позовної давності.

За всіма розрахунками необхідно перевірити відповідність залишків, показаних у балансі, даним Головної книги. При цьому за всіма активно-пасивними рахунками сальдо у Головній книзі та в балансі має бути наведено

1 2 3 4 5 6 7 8