Аудит формування власного капіталу

ціни. Це передбачає введення деяких нових припущень:

1. Пристосування галузі до потреб ринку у довго­терміновому періоді відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи виходу їх із галузі.

2. Усі фірми у галузі мають однакові або дуже близькі криві витрат, що дає можливість говорити про середню, типову фірму.

Нехай ринкова ціна на стільці установилася на рів­ні 147 гри. (Pi), що дає змогу типовій фірмі у галузі отримувати економічний прибуток. Як поведуть себе при цьому підприємці інших галузей? Логічним буде спрогнозувати, що вони спробують переорієнтувати свою діяльність на виробництво стільців, оскільки воно приносить не тільки нормальний, а й економіч­ний прибуток. Як відомо, під впливом збільшення кількості виробників крива ринкової пропозиції пе­реміститься вправо, що призведе до зниження ринко­вої ціни рівноваги (рис. 7. 5). Отже, вступ у галузь но­вих виробників ліквідує економічний прибуток.  

Якщо ціна знизиться до рівня Р2,- тобто до 130 грн. , то типова фірма не зможе отримувати економіч­ний прибуток. Більше того, вона зіткнеться з пробле­мою збитків (рис. 7. 6), оскільки ціна буде нижчою, ніж мінімальний рівень середніх витрат. У довготер­міновому періоді розпочнеться відтік фірм з цієї галу­зі у ті, де е можливість отримати хоча б нормальний прибуток. Зменшення кількості виробників зменшить ринкову пропозицію, що призведе до встановлення нового рівня цін. Отже, масовий відтік фірм з галузі ліквідує збитки

 

Такі припливи та відливи капіталу в галузь при­зведуть до встановлення врешті-решт ціни, що буде забезпечувати лише відшкодування мінімальних се­редніх витрат виробництва, тобто типова фірма отри­муватиме нормальний прибуток, але не зможе мати економічний. Це дає змогу сформулювати загальний висновок відносно досягнення фірмою рівноваги у до­вготерміновому періоді: після того, як усі довготер­мінові пристосування завершені, тобто коли досяг­нута довготермінова рівновага, ціна продукту буде повністю відповідати точці мінімуму середніх сукуп­них витрат фірми, і виробництво припаде на цю са­му точку.   

4. Метод максимальної і мінімальної точки. Графічний (статистичний) метод. Метод найменших квадратів

Існує три основних методи диференціації витрат:

1. Метод “ Високий-Низький” (“High-Low”), названий також методом максимальної і мінімальної точки.

2. Графічний (статистичний) метод.

3. Метод найменьших квадратів.

Валові витрати підприємства складає сума постійних і змінних витрат.

Пошук найбільш вигідних комбінацій між питомими змінними витратами (на одиницю продуції), постійними витратами, ціною і обсягом продажу можливий за допомогою операційного та маржинального аналізу.

В основі операційного аналізу, який ще називається аналізом “Витрати – обсяг – прибуток ”, – вивчення залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів збуту продукції. Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості, тому що його використання дає можливість розрахувати такий обсяг продажу (в натуральному чи вартісному виразі ), при якому прибутки співпадають з витратами. Цей обсяг характеризує точку беззбитковості, тобто критичну, оскільки продаж в обсязі меньшому цієї точки веде за собою збитки, а вище – забезпечують прибуток.

Точку беззбитковості часто називають порогом рентабельності. Це важливий показник. Падіння попиту на продукцію легше перенести фірмі з низьким порогом рентабельності. Зниження порогу рентабельності можна забезпечити за рахунок зменьшення постійних

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні