Автобіографія Резюме Наказ Накази щодо особового складу Характеристика

питань основної діяльності).

У наказах щодо особового складу оформляють призначення, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників. Ці накази укладаються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо.

Серед організаційних наказів розрізняють:

—     ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства);

—     на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів; такі накази видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяльності установ (організацій), затвердженні планів тощо.

Потрібно розрізняти специфіку укладання й оформлення наказу, пам'ятаючи, що він складається з констатуючої та розпорядчої частин. Однак у наказах, що видаються на виконання ухвал керівних (вищих) органів, часто не пишуть констатуючу частину. Замість цього подають посилання на номер і дату вищого розпорядчого документа. Констатуючої частини може також не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують роз'яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках текст наказу складається з параграфів.

Реквізити

1.   Назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних).

2.   Повна назва організації, установи.

3.   Назва документа.

4.   Індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (посередині).

5.   Дата укладання (ліворуч).

6.   Назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа (праворуч).

7.   Заголовок «про. . . ».

8

  Текст:

—     констатуюча частина містить такі складові: вступ (зазначається причина видання наказу); доведення (викладаються основні факти); висновок (указується мета видання наказу). Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатуючій частиш вказується назва, номер, дата й заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передається зміст певного розділу статті документа вищого органу (установи), який є підставою для видання конкретного наказу;

— розпорядча частина починається словом «Наказую» і складається з пунктів, що поділяються на такі складові: дія, термін виконання та відповідальність за виконання. Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами.

Текст викладу розпорядчої частини повинен мати наказову форму. Зокрема, кожний пункт починається з дієслова в інфінітивній формі (. «Зарахувати», -«Призначити», «Здійснити», «Наголосити», «Звільнити» та ін. ). Якщо ж фактові надається значення більше, ніж особі, тоді вживається пасивна форма («Грубі порушення виявлено. . . »); активна форма вживається для вказування на ініціатора певної дії («. . . завідувач навчальної частини зобов'язаний. . . »).

Як виконавець указується назва організації, підрозділу, службова особа із зазначенням у Д. відмінку посади, прізвища та ініціалів. Якщо в одному пункті перелічуються декілька осіб, то їхні прізвища вказуються за абеткою. Якщо в розпорядчій частині значна кількість пунктів, то її оформляють у вигляді таблиці.

В останньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконанням наказу (відповідно до службової ієрархії).

9.   Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання (службова записка, рапорт, заява тощо).

10.   Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні